Газета по-надвірнянськи
 

Галина Христан: «Так хочеться, щоб світ цінував дари Божі…»

25 травня 2012, 14:17 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 2,253 переглядів

Народилася 31 травня 1952 року у с. Саджавка Надвірнянського району. Після Саджавської і Ланчинської шкіл з відзнакою закінчила Харківське культосвітнє училище. Бібліотечній справі віддала понад 40 років.

Активна рухівка і просвітянка. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Всеукраїнських фестивалів гумору та сатири, районної премії ім. Надії Попович. Співавтор 7 альманахів, автор книг «Старий і кіт», «Я вернуся», «Великоднє чудо», «Білий острів», «Вірність».

– Пані Галино, хочу почати нашу розмову зі слів Алли Диби, директора Музею Лесі Українки у Києві, про Твої новели, які «…продовжують і доповнюють той виразний зоряний ряд української класичної новелістики Стефаник – Коцюбинський – Хвильовий – Гончар – Григір Тютюнник… Вважаю, що книги цієї письменниці потрібно рекомендувати як допоміжну літературу із рідної історії для українських школярів…». А ось думка письменника Дмитра Чередниченка: «Скажу щиро: це дуже цікава новелістка, яка знає, що пише, і задля кого пише… Її новели приваблюють глибокою життєвістю і щирим художнім словом…».

Звертаюся до Тебе не лише як земляк через Кубаївку (бо сам із Середнього Майдану), котра так занепала матеріально й кількісно за своїми жителями і може втратити свою самобутність, а й як шанувальник Твоєї творчості. Письменство і література для Тебе – спосіб самовираження й існування, чи прагнення сягнути слави?..

—————————————————————————————–

«…Ваші оповідання – це справжня література. Дивно, ви одразу опанували жанр новели, нема нічого зайвого у вашому письмі. Мова ясна і нефальшива, нема солодкомовності, що нею так захоплюються наші поети. …Всі ваші оповідки тиснуть на серце. Добре, що ви не боїтесь писати мовою, пересипаною сучасними термінами, що не тримаєтесь стилізації під мову Стефаника, або Черемшини… Ваші твори не старітимуть. Ви – чудо!..».

Дмитро ПАВЛИЧКО.

—————————————————————————————–

– Кажуть, що професія формує характер. Не знаю, чи це так, але щоденне спілкування із людьми, які беруть до рук книгу, викликає бажання читати більше, щоб щось порадити чи запропонувати іншим. Але, думаю, що якби займалася іншим видом діяльності, то все одно б писала. Так хочеться, щоб світ став кращим, добрішим, щоб цінував усі дари Божі.

…Відбулася переоцінка цінностей, на жаль, у гірший бік. Книжка стала товаром, комерцією… А ще гірше, коли продають ідею, переконання. Тисячі відомих і невідомих героїв віддали життя за Українську Державність і Націю. Вони жили і боролись, як могли. Тепер усі привикли нити, нарікати, але коли справа доходить до конкретного питання – у кожного «хата скраю». І то не будь-яка, а поверхова, з високою огорожею і хвірткою замкнутою.

Мучить сумління: невже справжні господарі залишилися на Соловках і в партизанських криївках? Чому «душі прекрасні поривання» мають заплутатися в тенетах бюрократії і людині вже не хочеться зірвати пов`язку з очей Феміди, аби та подивилася кого судить і за що? Чому внук має платити шалені гроші за хату, яку сам своїм мозолем збудував на подвір`ї бабусі?

—————————————————————————————–

«Добре, що ця книга («Вірність» – Ред.) виходить у рік 70-ліття утворення УПА. Бо складається так парадоксально-закономірно, що в Україні триває відкрито-прихована війна за Україну. Пам`ять про національно-визвольний рух є важливою складовою нашого усвідомлення історії як вічної боротьби. Бувальщини Галини Христан увиразнюють народний біль, народну пам`ять, народну пімсту ворогам. І як така, книга художніх народних бувальщин Галини Христан є такою ж важливою і потрібною.

Євген БАРАН.

—————————————————————————————–

– Шостий з`їзд Національної спілки письменників України торік у жовтні-листопаді Тебе як делегата і твоїх колег переконав, що письменник і надалі – сіль нації і народу українського, його совість і сутність?

– З`їзд здивував і розчарував. Сиділи рядами делегати – сивенькі і лисенькі. Дуже мало молоді. У нашій обласній організації Спілки – середній вік письменника – 58 років, а по Україні, у цілому – то ще старший. Це тривожить і насторожує. Є обдарована молодь, є творчі особистості, але вони шукають друзів зі спільними інтересами (УБА, БУ БА БУ).

Богдан Бойко писав, що «письменники – діти народу, а діти потребують уваги і ласки, але не придворної». Багато літніх літераторів дійсно вже перейшли на три «Д»: Доїдають, Доношують, Доживають – на мізерну пенсію. А ще хто живе в місті, то крім аптеки і похоронів друзів, майже ніде не бувають. Їм найбільше і потрібна ласка. Навіть і «придворна». Про це і хотіли говорити всі делегати старшого покоління.

Молоді хотіли чути від влади, як вона в майбутньому ставитиметься до проблем захисту рідної державної мови, української книжки, до матеріальної підтримки обдарованої молоді, які цікаві проекти розроблено у Раді НСПУ для творчих поїздок обласних письменницьких делегацій у різні краї держави…

Сучасний бразильський письменник Пауло Коельйо у свому трактаті про олівець порівнює людину з олівцем за його якостями, з якими можна прожити в гармонії з собою і світом. Можна бути генієм, але не забувати, що рукою водить Бог. Якщо довго писати, потрібно час від часу загострювати, а рани завжди болючі. Зате почерк стає чітким.

Помилки олівця можна завжди стерти гумкою, виправляти помилки – це набагато краще, ніж їх заперечувати. В олівці – головне – не яскраво покарбоване дерево, а стержень.

Олівець завжди на білому аркуші залишає слід. Треба обдумувати кожен крок, щоб залишити добрий слід на Землі.

Згідна я з ним. І з Олександром Підсухою:

«Щастя – не слава, не гроші – все це минає.

Щастя – це друзі хороші, шана людськая».

А у Дмитра Павличка є чудові рубаї:

«Життя подібне до книжок:

Одна – грубезна, та порожня і дурна,

Інша – тонка – мов сонце!

Чому? Ніхто не зна».

Ніколи не гналася за модою. Казали мої бабця Варвара: «Що файному штрамакові як-небудь пасує». Не переживаю, як одягнена, і що світ думає про мене. Нехай він думає, а я напишу про нього.

Отак і живу, і пишу, як велить сумління. Аби щодня привітно я і мені могли промовити: «Слава Ісусу Христу!»

– Не лише Тобі, а й небайдужому простолюдинові болить проблема українського книговидання…

– …Наша область виглядає чудовою оазою на фоні загального україномовного занепаду. У письменників інших областей аж очі заокруглюються, коли чують про суми, які виділяє наша обласна влада на підтримку книговидання та журналу «Перевал». Прикметно, що й Надвірнянщина серед тих, котрі розуміють цінність української книги.

Є області, де на свої зустрічі письменники збираються на квартирі у когось із літераторів. Приміщення нашої обласної Спілки гарно відремонтоване завдяки підтримці влади.

Приємно було зустрітися на з`їзді з давніми товаришами, з якими познайомилася на Нараді молодих авторів чи на Фестивалях гумору. Та ще привезла майже два десятки нових книг з автографами друзів із різних областей.

Кожен делегат повертався зі столиці з надією, що Спілка не занепаде, українська книжка житиме. Головне – не розсваритися, не розділитися, а працювати на Україну, для свого народу.

Наші автори писали би більше і цікавіше, якби мали змогу виступати перед народом, бувати на різних професійних святах медиків, учителів, нафтовиків, аграрників, перед учнями і студентами.

– У нашій розмові не можемо обминути молоду творчу поросль…

– Дітей у нас обдарованих багато. Це видно на зустрічах у селі чи школі. Але таким дітям дуже потрібні наставники, порадники. Якщо дитина бодай один раз відвідала засідання нашої літстудії «Бистрінь», то вона їх там знайде собі і матиме друзів на все життя. Це можна простежити, переглянувши наші попередні альманахи, як творчо виросли наші студійці, яких висот здобули у різних галузях, але не покинули літературної творчості.

«Бистрінь» – це вищий літературний інститут Прикарпаття. Тут не беруть хабарів, не шукають протекцій. Тут здають тести на людяність, доброту, взаємодопомогу. І працюють зі словом. Якби не Нестор Іванович Чир, то не знати, чи приїздили б на засідання літстудії із Полянині, Майдану, Івано-Франківська та різних віддалених сіл і міст щомісяця багато людей різного віку, уподобань і професій. Так цікаво з ними зустрічатися і читати їхні нові твори.

Кожна робота тримається на ентузіастах. Нашою бібліотечною системою керує Заслужений Працівник Української Культури (хоч на урядовому рівні такою ще не увінчана) Марта Іванівна Кушнерчук. Ця невтомна жінка має безліч творчих задумів і проектів. Шукає однодумців, втілює їх у роботу бібліографинь за влучним висловом Степана Писуляка. Цінує ініціативу, підтримує молоді кадри. Думаю, що всі бібліотекарі Надвірнянщини раді, що мають такого керівника. Навіть класики сучасної літератури з радістю погоджуються провести презентацію нової книги у нашому районі.

Галина Христан і Василь Шкляр на VI з`їзді НСПУ

– Тебе читають у нашому Прикарпатському краї, у Києві, на Сході. Очевидно, притягаєш своїм словом і мислею? Звідки такі корені?

– Дякую дідові Михайлові, котрий прищепив любов до книжки, до читання. Навчив читати ще у дошкільному віці. Дуже добре, що сільська бібліотека знаходилася від нашої хати дуже близько, і я по кілька разів на тиждень обмінювала книжки.

Колись існувала мода у день народження дарувати книжку. Я тішилася, що мала свою бібліотечку, а ще мама мені передплачувала цікаві дитячі журнали.

Дід мав багато записників зі спостереженнями за погодою, прилітом птахів, про відомих людей, про важливі історичні події. Мабуть, це передалося і мені, хоч не всі записи вдалося зберегти під час міграцій.

Маю гарну подругу дитинства та юності Галю Човган (Кузів). Її батько Григорій Михайлович переобладнав окрему кімнату під бібліотеку. Там я просиджувала годинами…

На Слобожанщині, працюючи завклубом, перестала чужатися сцени.

Перед фестивалем гумору у газетах розмістили умови: прислати автобіографію, написану в гумористичному стилі. Написала, вислала, запросили. Перемогла. На жаль, не залишила собі копії «смішного» життєпису. Хоча смішного було і мало. Але і дотепер у калабані бачу чисте небо і сонце, мов за Довженком. А цим слабують всі оптимісти. Якби таких людей ставало побільше! Котрі люблять життя, вміють вчасно допомогти ближньому своєму…

– Насмілюсь означити, що не лише від оцих коренів, а й від вічної любові до своєї Саджавки і …болю за неї і за Україну народжується слово Твоє…

– Мій краю

бриндушів і клекоцеїв!

Дідів і прадідів село.

Вуйків і стрийків діти та онуки –

ми всі тут виросли.

Нам міць дала оця свята земля.

Любім ці гори,

і поля, і луки.

О, Саджавко, яка чудова ти здаля!

Чудова здаля…. І люди працьовиті тут живуть. Такі працьовиті, що їм 365 днів у році замало, аби мозолики собі натирати від Уренгою до Мадрида, від Криму до Бельгії. Люблю своє село, земляків. Але щось нам шпетить будувати світле майбутнє для дітей і онуків. У чужих краях стараємося-стараємося, бо то все – за гроші. А вдома – «моя хата скраю».

Якщо є власний транспорт – чого не вивезти сміття на берег річки? Або – у рів біля залізниці. Шпіон скочить уночі з потягу, проб`є ногу, або в груди – і капець йому! Най не їде у Карпати!

Файна у нас школа, файні діти. Добре вчаться. Не хочуть ні пити, ні курити, ні красти. Хочуть ро-би-ии-ти! А роботи – нема. Безробіття породжує аморальність.

Є у Василя Шкургана, письменника із Косова, такі рядки:

«Шкода мені берега – повінь кавалками глигає,

Шкода мені повені – захлинаєсі смітєм.

Шкода мені України – вона і берег, і повінь».

Багато з нас підписалися б під цими рядками. На екологію грошей нема, а на Євро – є. А дороги – яма на ямі.

Отакі мої буденні гірчинки…

– Маю за честь від редакції «Народної Волі», котру Ти так шануєш і поважаєш і що найприємніше – друкуєшся у ній, та літстудії «Бистрінь» передати Тобі найщиріші і найсолодші віншування із поважним і прекрасним жіночим ювілеєм. Нехай Твоя письменницька праця і бібліо­текарські будні приносять Тобі задоволення і вдячні відгуки читачів. Зичимо творчого неспокою і великої життєвої наснаги на ниві письменства. Хай слово Твоє в українській новелістиці стане ще вагомішим і відомим у світі.

– Дякую. Миру і щастя Вам!

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»

————————————————————

5 червня – творчий вечір Галини Христан

У вівторок, 5 червня, о 12-ій год. у приміщенні Надвірнянської міської бібліотеки для юнацтва відбудеться ювілейний творчий вечір новелістки, зав. бібліотеки с. Саджавка, члена Національної спілки письменників України, авторки 5 книг Галини Христан.

Запрошуємо усіх, кому дорога творчість шановної ювілярки та українське слово.

Оргкомітет.

 ————————————————————

Галина ХРИСТАН

Думи мої

Прокидаюся рано – і вони зі мною.

Сніданок готую разом з ними.

Йду на роботу, а вони – навперейми.

Працюю, а вони плутаються поміж стежами, поміж світовими класиками, поміж чемними (і не дуже), читачами.

Повертаюся ввечері додому, а вони вже біля хвіртки очікують.

– Думи мої, ви мої друзі чи недруги?

Усміхаються інтригуюче:

– А ти сама подумай, добре подумай…

Нефайний сусід

Нарешті лід на шибках розтанув і на вікно вмістили два вазони. Горда калла підняла свою білу, закручену голівку і запишалася:

– Яка я гарна! Який у мене цвіт! Усі будуть дивитися на вікно і милуватися мною! А цей модний горщик також мені дуже пасує!.

Потім нахилила голівку вбік і побачила сусіда:

– А це що за колюк бридкий? Фе! І поставили поруч зі мною! Це жахливо! Мені стидно бути із цим колючим непривабливим стариганом! Та ще оце його старе відро без вуха! Мене аж трясе всю! Я не можу тут бути! Яка ганьба!.. Зів`яну від стиду…

Старий алоє мовчав, спираючись на суху палицю, до якої прив`язали його гілки.

Газди виїздили за кордон. Посадили старий алоє і молоду каллу у грядки під вікном і поїхали. Літо й осінь видалися вкрай спекотними. Ніхто за грядками не доглядав.

…Господарі повернулися аж пізньої осені. Газда через важку роботу і погане харчування приїхав хворий. Лікарі приписали багато різних ліків. Приїхала із села бабуся – провідати хворого. Порадила лікувати шлунок настоянкою із алоє. Тоді молоді газди згадали про вазон. Знайшли його серед високих бур`янів, обережно викопали, посадили у великий, гарний, новий горщик і поставили у кімнаті на сонячне світло.

Сухе листя калли в бур`янах ніхто й не помітив.

с. Саджавка

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!