Пекуча пам`ять і прозріння

Цьогорічні квітень і травень змушують нас не лише радіти весняним паросткам і раптовому й сильному (аж зашкальному) потеплінню, але й оглянутися у своє не таке уже й далеке минуле, аби менше невдач і болю пізнавали у найближчих роках.

Прегірка дата 26-ї річниці Чорнобильської трагедії. Не меншим болем огорнута 65-а річниця лиховісної операції «Вісла», внаслідок якої зазнали насильницького і кривавого переселення десятки тисяч українців. Наближається і 67-а річниця Перемоги у війні 1941-1945 років, котру одні історики і політики вважають Другою світовою (щоправда, початки її беруться з березня 1939 року за часів Карпатської України), інші історики й політики – Великою Вітчизняною. Йдеться тут зовсім не про приниження людської, національної і державної гідності, а про непростий шлях пошуку істини державотворчого характеру, про пам`ять за невинними жертвами.

А ще матимемо і святкуватимемо у травні День Матері і День Героїв. Краянам й українцям, небайдужим до витоків своєї національної держави, важлива й дата 70-ї річниці Української Повстанської Армії. І вже нині справжній українець задумується з яким освітнім, життєвим, державотворчим і національним багажем та світоглядом підійде він до величного святкування 200-ліття Великого Українця, Кобзаря, Пророка і Мислителя – Тараса Шевченка.

Означаємо ці віхи в житті українців з думкою, що вони також дорогі серцю наших краян, наших читачів. Зрештою, тематика й осмислення цих дат, які пронизані пекучою пам`яттю, мають спонукати нас до якнайглибшого прозріння як людини, як Українця. Звідси – і розмаїття наших публікацій, наріжним стержнем яких залишається вболівання і відстоювання інтересів Української держави, українського інформаційного простору і непохитної переконаності у краян, що справа українська має правічні корені і нам лише зостається плекати розлоге дерево рідного народу і нації.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»