Під знаком гуманності і толерантності, згуртовано і дружно, без використання георгіївських стрічок і червоних стягів, Надвірнянщина відзначила 67-у річницю Перемоги у Другій світовій війні.
Основні урочистості проходили 9 травня у районному центрі, розпочавшись у першій половині дня. Ще зранку на майдані Шевченка біля пам`ятника Великому Тарасові зібралися представники районної і міської влади, духовенство Українських Греко-Католицької, православних Київського патріархату та Автокефальної церков, трудових колективів і громадських організацій, а також інтелігенція і молодь краю.
Святковою колоною вирушили до Обеліска Слави, де у почесній варті застигли вихованці Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату. У повітрі витає бузковий аромат, застигли гостроверхі свічки каштанів, десь мирно воркують голуби і лише полум`я Вічного вогню та скорботна мелодія пісні «Степом, степом» у виконанні духового оркестру районного будинку культури під орудою Богдана Абрата примушують кожного іще раз замислитись над суттю такого велелюддя.
До Обеліска Слави лягли пам`ятні вінки і квіти. Звучить патріотична поезія з уст ведучих Галини Чуревич та Володимира Свягли.
Вітаючи, передусім, ветеранів, голова РДА Володимир Калічко сказав:
– Ми сьогодні вдячні ветеранам за їхній подвиг, героїзм, за ті муки і страждання, які вони пройшли, перемагаючи чорну чуму фашизму. Низько вклоняємося вам за ваш героїзм, перемогу, вашу відданість, за те, що ви сьогодні з нами. Ціна війни, що пронеслася над нашою державою, дуже велика. Мільйони людей загинули на полях бою, мільйони – після війни від ран, мільйони загинули у підпіллі. Кожен чоловік, який ішов на війну, не був упевнений, що звідти повернеться. Чоловіків 1922-1923 р. н. із горнила війни повернулося тільки три відсотки. 8 мільйонів кращих синів і дочок наша держава віддала цій війні. Ми сьогодні не вправі забувати героїв Курської та битви під Сталінградом, Одесою, усіх тих, котрі полягли за визволення Надвірнянщини. Сьогодні їхній прах покоїться під меморіальними плитами кладовища.
За пропозицією керівника виконавчої влади району учасники торжеств хвилиною мовчання вшанували пам`ять полеглих у ВВв. Опісля голова РДА Володимир Калічко продовжив:
– Ми зобов`язуємося прикласти всі зусилля для того, щоб жили в достатку, щоб наш край процвітав, а наші ниви колосилися житом під світлим сонячним небом.
Голова районної ради Василь Попович зауважив, що з кожним роком рідшають лави фронтовиків. Але нинішнє 9 травня цим людям, котрі боряться з роками, старістю, хворобами, дозволяє прийти, зустрітися, поспілкуватися, дізнатись хто живий, чим живе, як працює. В. В. Попович продовжив:
– Важка дата. Нині – День скорботи, День пам`яті, День примирення. День скорботи за мільйонами вбитих, загиблих – на передовій, на фронтах, які боролися за долю України у лісах, схронах, у підпіллі, яких розстрілювали на порогах своїх домівок і нищили в концентраційних таборах. Ми повинні пам`ятати і про мільйони дітей війни, на долю яких випало бути не тільки свідками оцих страхіть, а відбудовувати разом із матерями, людьми похилого віку господарство, вирощувати хліб, видобувати вугілля, рубати ліс, відновлювати села і міста. Нині – День пам`яті за мільйонами. Нинішній день ні для кого не є байдужим. Особливий день сьогодні.
Це – день примирення між тими, котрі боролися на різних ділянках боротьби, але всі свято вірили, що боряться за вільну, незалежну Україну. Згадавши про тогорічний захід у Парку партизанської слави у Заріччі, коли ветерани війни, учасники УПА сиділи разом за столом, з`їли солдатської каші, випили фронтових «сто грамів», і спільно згадали про страшні буремні роки, Василь Попович наголосив:
– Мені здається, що не треба ні Указу Президента, ні постанов Верховної Ради для примирення. Цим прикладом ми засвідчимо, як треба об`єднуватися, і таке об`єднання нам зараз украй необхідне.
Голова ради районної організації ветеранів війни і праці Микола Забачинський підкреслив, що, як і в 1945-му, так і нині День Перемоги зустрічають зі сльозами на очах: – Це були сльози радості перемоги і сльози скорботи за втраченими мільйонами людських життів. Наше завдання – не забувати тих, хто відійшов у Вічність. Однак, не можна не турбуватися за тих, котрі живуть поруч із нами. Тому переконливе прохання до керівників району, міста, соціальних працівників, медиків, благодійників проявляти та надавати допомогу тим ветеранам, котрі цього потребують.
– Проминуло майже 70 років мирного життя, – сказав, звертаючись до краян, Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович. – Ми нині дещо по-новому і по-різному оцінюємо причини і наслідки Другої світової війни на основі архівних матеріалів. Ми нині мусимо уявити одне: кривава війна, розпочата як Радянським Союзом, так і фашистською Німеччиною, прирекла на великі страждання і біль мільйони мирного населення. Саме такі страждання пережили і жителі м. Надвірна під час фашистської окупації. Адже із серпня 1941-го по липень 1944-го наша Надвірна зазнала чималих поневірянь від цієї окупації. Майже 7 тисяч надвірнянців знищили фашисти, близько 200 чоловік, котрі боролися за визволення нашого міста, полягли у цій могилі, близько 300 – вивезли на примусові роботи до фашистської Німеччини. І саме 26 липня 1944-го – день визволення Надвірної від німецько-фашистських загарбників. Тому тут, на Обеліску Слави – вся історія визволення міста і краю.
У Другій світовій війні перемогу здобули і фронтовики, і воїни ОУН-УПА, які боролися за визволення рідної землі у криївках та лісах Західної України. Уже нині стало відомо про наявність польових військкоматів, штрафних батальйонів, концтаборів, розміщених в обласних центрах. Змушені говорити про скорботну пам`ять. Адже Друга світова війна – трагедія українського народу. Ми, українці, зобов`язані взяти уроки і вшановувати всіх ветеранів, незалежно в яких рядах армії вони змушені були воювати. Завершуючи виступ, Зіновій Андрійович побажав, щоб минуле не перешкоджало майбутньому, а на долю внуків, правнуків фронтовиків і всіх наступних поколінь нехай ніколи не випадає таких важких випробувань.
Про звитяги українців у Другій світовій війні говорив заступник військового комісара Надвірнянсько-Богородчанського об`єднаного військкомату Михайло Докторов, висловивши впевненість, що велич народного подвигу не піде в забуття, а славні сторінки історії не припадуть архівним пилом. Для нащадків найвищим законом буття є вірність справі воїнів-визволителів, довічна синівська шана і повага.
Учень 11-го класу Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату Роман Мартищук побажав, передусім, своїм ровесникам-майбутнім воїнам, щоб ніколи не відчули запаху гарячої крові у будь-якому бою. Але завжди були готові стати на захист рідної Держави плече в плече. Ліцеїст запевнив, що молоде покоління не допустить наруги над собою, бо представляє гордий народ…
В унісон зі сказаним натхненно і гідно, піднесено і по-весняному тепло линули пісні у виконанні Ксенії Колодніцької, Лілії Іванчук, Марічки Петруняк та Віктора Чудновського. Усі пісенні твори яскраво підкреслили канву святкового сценарію, підготовленого методистом РБК Дарією Гринішак, звукооператор Сергій Плитус.
Торжества завершив урочистий марш ліцеїстів перед Обеліском Слави, після чого всі вирушили на старе кладовище, де відслужили поминальну службу Божу декан Надвірнянський УГКЦ о. Ігор Шліхутка, декан Надвірнянський УПЦ Київського патріархату митрофорний протоієрей о. Олег Траско, митрофорний протоієрей, декан Надвірнянський УАПЦ о. Мирослав Хімейчук.
Фронтовики продовжили святкове спілкування у міському парку ім. І. Франка. Там для них облаштували спеціальні намети, працювала польова кухня і звучав баян, як щемливий спогад про пережите.
Леся ДУТЧАК (текст) «Народна Воля»
Василь ІВАСЮК, Михайло ЛУКАЧ,
Роман ГЛОДАН (світлини)
Версія для друку
2,034 переглядів
