Нещодавно у мальовничому місті Дубно Рівненської області відбувся VI Міжнародний фестиваль дитячого фольклору, який проходить один раз на 2 роки з ініціативи Рівненського обласного центру народної творчості, управління культури й туризму, відділу у справах сім’ї та молоді Рівненської ОДА, за сприяння міністерства культури України та місцевої влади міста Дубно.
Фестиваль носить назву дитячої смішинки «Котилася торба», зате з глибоким змістом: як бездонна торбинка дитячих скарбів, наповнена піснями, байками, легендами, іграми, звичаями, обрядами кожного українського міста й села. А якщо додати ще й 12 зарубіжних держав і національностей, то фестиваль став дуже насиченим і потужним. Недарма він тривав аж 5 днів.
Вразив надзвичайний порядок і благодатний настрій, який супроводжував учасників від обслуги у готелях до організаторів та директора фестивалю Феодосія Васечка, заслуженого працівника культури України. Все відпрацьовано, продумано – залишилось тільки спостерігати й насолоджуватись дитячими талантами. А таланти були не на жарт!
Хто «тусується» у фестивальних буднях…
…А хто не натішиться Дипломом переможця
Якщо з боку послухати хоровий колектив дитячої експериментальної школи з Краснодару (Росія) – то це звучить народний Кубанський хор. Або зразковий ансамбль пісні і танцю «Яблуневий цвіт» (м. Київ) – таке враження, що виступає хор ім. Г. Верьовки. Надзвичайно колоритні колективи із Румунії, Словаччини, Польщі, татари, болгари та ін.
Івано-Франківщину представляла Надвірна барвистою емблемою «Шовкової косиці», неповторними гуцульськими строями, обрядами і звичаями, які ми привезли у чотирьох програмах й окремих сольниках. Дуже співуча і голосиста Східна, Центральна Україна і ми трохи побоювалися, що титуловане журі, яке теж рівненсько-київське, нас може не сприйняти. Але ми вигравали цікавими композиціями, традиційністю, а наш багатоголосий спів в академічному плані вирізнявся з-поміж усіх. Бачили, як замилувано дивилися глядачі, як умиротворено слухали члени журі – здавалося, вони відпочивають душею.
На наш «млин» полилися ще й чарівні звуки диво-скрипки музичного керівника «Косички» Сергія Орла, який здійснює всі обробки та супровід живим оркестром, а не електронними фонограмами.
…Впізнали таки у «дідусеві-гуцулові» (роль на сцені) рівненчани нашого маестро і запросили заграти. Тут уже не було ані меж, ані кордонів, ані конкурентів – усі аплодували від першої ноти і до кінця номеру!
А ще ми дуже пишаємося, що з-поміж 20 українських колективів вибрали найкращого легіня, саме нашого гуцула Михайла Маковійчука, якому доручили нести прапор України, вести весь парад і урочисто підняти знамено фестивалю.
Нам очі розбігалися від розмаїття культур, етнічності й фольклору інших регіонів і народів. Але й ми повелися достойно. Кожен день по два виступи, які не повторювалися, повна самовіддача, наша поведінка, щирість від першого «Добрий день…» до завершального «Многая літа», за яким ретельно стежила засновниця нашого колективу Любов Орел, не залишали нікого байдужими. Ми показали свою культуру і вроджену скромність у всьому.
А ще наша конкурсна Великодня програма – єдина високодуховна, за яку нам дякували і казали: – Та ми знаємо, що ваш край і люди дуже побожні, але, що ви зуміли передати всю красу і привезти до нас цю народну виставу, – гідне найвищої похвали!
Багато вражень ми привезли з цієї першої гастрольної поїздки. Діти вмить знайшли спільну мову з болгарами, поляками, румунами, зав’язалися знайомства, ігри, обмін сувенірами. Ми побачили діючий Дубненський замок XV сторіччя, відвідали джерело Святої Анни в місті Кременець та Почаївську Лавру.
За все щиро вдячні Івано-Франківському обласному центру народної творчості Прикарпаття, який рекомендував наш колектив від області на цей фестиваль, відділу культури і туризму РДА, що відрядив нас, районному будинку культури за допомогу зі сценічними костюмами. А найбільше нашому керівникові Олені Яченко, яка приклала максимум зусиль, щоб відшліфувати всі наші програми, піклувалася про нас у дорозі й на сцені.
Дай, Боже, здоров’я всім, хто вболівав за нас вдома. Ми тішимося, що не підвели і привезли Диплом І ступеня «За збереження народних традицій Гуцульщини і високу виконавську майстерність.
Орися ЯРЕМЧУК,
староста й солістка народного фольклорного колективу «Шовкова Косиця».
Версія для друку
866 переглядів
