Газета по-надвірнянськи
 

Влада не має права знущатись над народом

7 травня 2012, 11:25 | Рубрика: Духовність, Політика, Україна Версія для друку Версія для друку 338 переглядів

Соціологи фіксують послаблення протестних настроїв в Україні. Якщо торік 40 відсотків громадян готові були брати участь у вуличних акціях, відстоюючи свої права, то нині – 36. При цьому кількість радикально налаштованих людей зменшилася з 17 до 13 відсотків.

Чим пояснити таку тенденцію? Очевидно, тільки апатією та неповагою до себе. Хіба наше життя покращилося? Ні! За два роки після президентських виборів бідних в Україні стало вдвічі більше. Зате олігархи від Партії регіонів щороку потроюють свої капітали. В рейтингу найбагатших людей країни з`являються родичі найвищих посадовців.

Радники порекомендували президентові напередодні виборів задобрити найзлиденніші верстви населення – пенсіонерів, інвалідів. Тоді, мовляв, вони знову проголосують за Партію регіонів. Тож із 1 квітня пенсії зростуть на 21 гривню – наші старі зможуть щомісяця з’їсти ще кілька скибок ковбаси! Наступного підвищення пенсій, очевидно, слід очікувати у 2015 році – перед президентськими виборами.

Влада продовжує звинувачувати попередників, які передали розбалансовану країну.  Але пора вже брати відповідальність на себе. Численні «реформи» останніх двох років призвели до одного – президент підпорядкував собі абсолютно всіх: парламент, міністрів, суддів, місцевих чиновників. Він один управляє країною майже одноосібно. Захотів – підвищив тариф на електроенергію; захотів – посадив до в’язниці неугодного політика!

З благословення влади триває тотальний наступ на середній клас. Рейдери під прикриттям міліції і судів незаконно захоплюють чужий бізнес. Прикладів – хоч греблю гати! Підприємці змушені тікати за кордон, щоб не опинитися за ґратами. Силовикам ніхто не вірить – їх бояться більше, ніж бандитів. Митники й податківці без хабара просто не працюють. Усе пронизано корупцією – фінансові потоки справно ходять по владній вертикалі.

Нездорово ведеться від того, що щодня ЗМІ повідомляють про численні грабежі, вбивства, зґвалтування. Надто розперезалися чинуші, скоробагатьки та їхні дітки, яких у народі називають «мажорами». Для них закон не писаний, а людське життя – нічого не варте. Вони стріляють у людей, б’ють їх і давлять «мерседесами» – «мажорам» усе сходить із рук.

Візитна картка влади – аморальність і цинізм.  Дійшло вже до того, що високопосадовці крадуть картини з державних музеїв. Але то дрібниці: вони за безцінь «приватизують» заводи й фабрики, вони за бюджетні кошти прокладають дороги до родинних маєтків і будують власні вертолітні майданчики. Тепер націлилися забрати у селян землю, аби зробити їх батраками. Влада працює лише на одурювання народу й викачування грошей із України. Тому в багатій ресурсами країні прості люди ледве зводять кінці з кінцями, а купка наближених до «сім`ї» олігархів жирують.

Команда «проффесіоналів» цупко вхопилася за владу й не збирається від неї відмовлятися. У хід пускають увесь арсенал  – від нищення преси до політичних репресій проти опонентів. Правда, про всяк випадок  члени правлячої команди готують собі запасні аеродроми за кордоном: вони за вкрадені в Україні гроші купують там вілли, яхти і літаки, відкривають мільйонні рахунки в банках. Сподіваються, що встигнуть утекти.

Водночас через диктаторські замашки української влади прості громадяни ризикують залишитися осторонь європейської цивілізації. ЄС не хоче брати українців у свою родину, бо в нас немає демократії і верховенства права. А це означає, що ми не зможемо продавати свої товари в Європі, отримувати високі зарплати, вільно подорожувати, навчатися за кордоном.

Ми втрачаємо не лише європейські перспективи, а й право жити у вільній країні – нас очікує доля лукашенківської Білорусії, яку в Європі вважають ізгоєм.

Ніхто вже не заперечує, що такого занепаду, як нині, в Україні ще не було. Іноземці дивуються, чому ми мовчимо, чому не вкажемо владі на її місце. А й правда, невже ми живемо краще, ніж греки, італійці чи іспанці? Вони виходять на демонстрації, влаштовують загальнодержавні страйки, висловлюючи невдоволення діями урядів. У такому разі влада змушена рахуватися з народом, а то і йти у відставку.

Як же мають притиснути нас, щоб ми стали на захист своїх прав? Проте всякому терпінню приходить край. Нинішня влада вже давно будить Україну. І скоро розбудить!

Степан ЩЕРБА.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!