Газета по-надвірнянськи
 

Висока планка свободи слова

18 травня 2012, 11:46 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 528 переглядів

13 травня на 75-му році життя відійшов у засвіти колишній голова НСЖУ Ігор Лубченко

Майже 19-тисячна Національна спілка журналістів України цього тижня прощалася з Ігорем Федоровичем Лубченком, котрий упродовж півтора десятка літ очолював цю чи не наймасовішу, найпотужнішу, найнеспокійнішу (для влади і для випадкових у журналістиці людей) професійну творчу спілку.

У прощальних відгуках колеги-журналісти назвали його Лицарем свободи слова, Людиною, здатною на Вчинок і добре слово. І в цих щирих і до щему відвертих словах неприхована й оголена життєва правда.

Пригадую святкове вітання редакційному колективові і читачам «Народної Волі» з нагоди її 20-ліття у червні 2010-го. У ньому голова Спілки Ігор Лубченко по-товариському стверджував: «…вірю, що до сторінок «Народної Волі» звертатимуться не раз, щоб відчути п`янкий щем напередодні подій, побачити, як міняються життя і як змінювалися люди. Газета – духовний осере­док району, навколо неї гуртуються інтелігенція, усі, небайдужі до рідної української культури».

Його творчий шлях серед інших видань України був пов`язаний із Харківською обласною молодіжкою «Ленінська зміна», в якій він протягом року працював зав­відділом. Якнайкращої думки і приємних спогадів про цю газету (на жаль, вона тепер уже не виходить) і я, бо мав нагоду практикуватись у ній як третьокурсник факультету журналістики Львівського університету влітку 1977-го. У цій газеті гартувався у 30-их роках і незабутній Олесь Гончар, і Віталій Петльований, і мої журналістські навчителі-практики Іван Маслов, Анатолій Тесло, Анатолій Перерва…

На пам`ять спливає одна із зустрічей Ігоря Лубченка з нами, молодими журналістами. Хтось почав бідкатися про безвихідну ситуацію у своєму колективі, сподіваючись, як мовиться, розрулити її завдяки легеньким, «обтічним» матеріалам і догідливою позицією. Та при цьому Ігор Федорович несподівано і різко зреагував: «Чого ж ти тоді йшов у журналістику, коли хребет не витримує?!». Отака життєва буденна наука і порада. Усім і кожному.

І те, що «Народна Воля» є учасником Всеукраїнського пілотного проекту реформування (роздержавлення) комунальних друкованих ЗМІ, є теж заслуга Ігоря Лубченка, котрий переконав мене не втратити шанс «сісти у перший вагон» роздержавлення. НСЖУ багато зробила у цьому напрямі, а от урядові і парламентські чинники, мов би і не чують про цю пекучу проблему.

Він ніколи не відмовляв чи то в телефонній розмові-пораді, чи в особистій зустрічі у своєму службовому кабінеті, двері якого завжди тримав відчиненими для відвідувачів.

На ХІІ з`їзді НСЖУ наприкінці цьогорічного квітня його делегати означили таке творче явище в українській журналістиці як епоха Лубченка. І зрозуміти цю епоху, винести з неї практичні уроки, а також не дозволити опустити планку свободи слова, яку підняв, відстоював й утримував Ігор Лубченко, – ось такий нинішній наш «льос», якщо хочемо залишатися і відстоювати честь українського журналіста.

Іван ГРИДЖУК,

редактор «Народної Волі».

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!