Бережімо життя своє

Щороку в світі закінчують життя самогубством 1100000 чоловік. Це за офіційними даними. За неофіційними – у чотири рази більше. Щороку зникає величезне місто, жителі якого вмирають не від старості, не від хвороби, навіть не від нещасного випадку: щороку вони добровільно, за власним вибором, відходять у небуття.

Що ж може бути чинником суїцидальної активності? У молоді сприятливим чинником виступає підвищена емоційна чутливість, імпульсивність, неврівноваженість та інші характерні особливості психіки. Кожне розчарування, невдача може сприйматись у цьому віці як крах. У середньому та старшому віці причиною вчинення самовбивчого акту, насамперед, може стати самотність, відчуття непотрібності іншим, хвороби, які виснажують фізично та психічно й вимагають значних матеріальних витрат, небажання стати тягарем для близьких. Індикатором вчинення самогубства можуть виступати й інші фактори. Поряд із ними не менш вагоме значення мають і матеріальні борги через залежність від ігрових автоматів, великі програші в карти.

Категоричним та недопустимим є ставлення релігії до самогубства. В релігії духовність людини визначається її вірою в Бога. Релігія беззастережно засуджує суїцид як посягання на святість людського життя. Тому самогубців не відспівує священик, їх хоронять в окремому місці на цвинтарі. Бо людське життя належить Богу – Він його дає і тільки Він його має право забрати. Неприпустимо кидати Богу до ніг його дар.

Кожній думці покінчити з життям, напевно, передує затяжна депресія. Вона може виявлятись у пригніченому стані, втрати цікавості до життя. Людина починає відгороджувати себе від оточуючих, думка про невирішену проблему стає нав’язливою, як наслідок – виникає безсоння, втрата апетиту, неможливість самостійно знайти вихід і зовсім швидко постає питання: чи потрібно жити взагалі? Звернутись за допомогою до близьких, рідних, друзів або професійних психологів людина, котра в депресії, не бажає або не може. Їй здається простіше «вийти з гри» шляхом позбавлення себе найдорожчого, що взагалі може мати кожен із нас – життя.

І в такі хвилини, що найперше потрібно зробити, щоб зменшити душевний біль, слід просто виговоритися, щоб емоції могли вийти.

Цінуйте своє життя, любіть себе і налаштовуйтесь на позитив, адже немає такої ночі, після якої б не настав день, такого дощу, після якого б не засвітило сонце. Будьте сильними та бережіть себе!

Роман ПЛИТУС,

начальник служби цивільного захисту Надвірнянського району ГУ МНС України в області, підполковник служби цивільного захисту.