Газета по-надвірнянськи
 

Його талант як витоки джерела з-під Говерли

22 червня 2012, 11:13 | Рубрика: Духовність, Свята Версія для друку Версія для друку 392 переглядів

Поет, либонь, має починатися із власної стихії, в якій почувається так само, як риба у воді.

«Стихія» Романа Киселюка із Делятина, що на Прикарпатті, – гори, природа і постійне скорення найвищої вершини Українських Карпат Говерли. Справа не лише у її повсякденному скоренню (якось протягом світлого дня Роман сходив на неї три рази), а у виробленні характеру і почуттів до суворої, але такої привабливої гірської краси. Поет такої емоційної напруги ніколи не стане манірно римувати «чічки-смерічки» чи ще щось на кшталт подібне. Бо знає істинну вартість отієї краси, закодованої в камені. У цій же суворій природі він дошукувався гармоній, що починаються з протиріч. Романове слово таке ж не пригладжене, як і погода на Чорногорі. Інколи різке, але завжди справедливе. Він достеменно відає ціну пройденого шляху. Мусить знати, бо після кожного сходження починається куди складніше повернення до власних витоків.

Мирослав Лазарук (ліворуч) під час презентації у Коломиї своєї книги «Цісарська дорога» дарує автограф Романові Киселюку – шанувальнику його творчості

Його талант, пошуки себе самого у художньому слові подібно до витоків джерела з-під Говерли, що через кілька кілометрів перетворюються у бурхливий, зовні заспокійливі, але внутрішньо невтримно детонують, збуджують читача і змушують його співпереживати.

Лише за останні кілька років з-під його пера випурхнули такі об’ємисті і промовисті збірки віршів, як «Друге пришестя ріки» (2009), «Поцілунок скорпіона» (2010) і найновіша книга «Постскриптум, любове» (2011), як і попередній доробок, дають мені право рекомендувати до лав Національної спілки письменників України.

Мирослав ЛАЗАРУК,

головний редактор «Буковинського журналу» (м. Чернівці), член НСПУ, лауреат премій ім. Павла Тичини, ім. Дмитра Загула, ім. Тараса Мельничука.

 —————————————————————————

Наполегливо відточує самостійність і вагомість слова

З творчістю Романа Киселюка я добре знайомий: він «засвітився» на літературних обріях Прикарпаття в обласному об’єднанні «Іскри юності», яке припинило свою діяльність 1991 року, проте колишні його члени нині складають основу обласної письменницької організації.

Не всім тоді щастило видати власні книжки, особливо скромним хлопцям і дівчатам з «глибинки», але Роман не загубився на обочинах літературного життя. Він один із ветеранів літстудії «Бистрінь», створеної при редакції газети «Народна Воля» у липні 1987-го, в якій люди теж серйозно й відповідально працюють зі словом. Студія давно вийшла за межі районного маштабу – на сьогодні маємо п’ятьох надвірнянських членів НСПУ, які вийшли з «Бистріні».

Тут набирав сили й мужнів від книги до книги поетичний голос Романа Киселюка. Викликає повагу постійність цієї людини, її відданість художньому слову. Нинішній доробок Романа Киселюка – шість поетичних збірок, немало публікацій у періодичних виданнях, колективних збірниках. Хоча не кількість видань є вирішальною – тут головне запас таланту, неповторність творчого обличчя, і Роман наполегливо відточує самостійність і вагомість слова, образне мислення, стиль.

Останні дві книжки поета з прикарпатського Делятина – «Поцілунок Скорпіона» та «Пост скриптум, любове», датовані відповідно 2010 і 2011 роками. Готуючи їх, Роман не міг передбачити дикої виходки нардепа Болдирєва щодо галичан і просто розповідав про неповторність сучасної і багатовікової Гуцульщини, яку він і його краяни не мислять і не мислили поза всією Україною. Не з його волі сталося так, що ним створене вийшло на перевірку зі справжністю і це надало книжкам додаткової енергетики. Поет своїми книжками пройшов і таке випробування, пройшов гідно. Єдине, за чим варто пошкодувати, це малі наклади таких книжок.

Так засвідчується письменницька зрілість. Творчість Романа Киселюка розвивається по висхідній, мужніє, набираючи нових жанрових і тематичних ознак, вияскравлює барви і неповторність поетичного світу, в який він веде читачів.

В особі Романа Киселюка наша творча письменницька спілка, у лави якої я рекомендував його, отримує надійне, випробуване і віддане красному письменству поповнення.

Олександр СМОЛЯК,

член НСПУ, м. Івано-Франківськ.

* * *

У поетиці Романа Киселюка дуже важливою є геопоетика – неповторність маленьких і давніх гуцульських містечок – Делятина, Яремчого, затиснених між Ґорґанами, Прутом і вічними дорогами, вздовж яких усе відбувається і перетинається.

Поезія Романа Киселюка така ж природна й очевидна, так само виникає звідусіль і тримається у всьому, як орнаменти на всіх ужиткових речах.

* * *

Книжка «Post скриптум, любове» Романа Киселюка пригадує про найбільшу мудрість, яка була девізом у наших горах – маємо чєс. Маємо час. І більше нічого, бо ми його можемо мати по-справжньому. Маємо час на те, щоби не боятися самого себе, свого часу і перетворювати його на вірші, які отримують вже свій власний час.

Тарас ПРОХАСЬКО.

 —————————————————————————

Редакція газети «Народна Воля» і літературна студія «Бистрінь»

щиро вітають із 65-річчям

Романа Михайловича КИСЕЛЮКА,

автора книжок «Камінь Довбуша», «Папороть Чугайстра», «Старого двору ліхтарі», «Друге пришестя ріки», «Поцілунок Скорпіона», «Post скриптум, любове» та автора добірок у колективних літературно-мистецьких збірниках.

Зичимо творчого і життєвого довголіття та натхнення на письменницькій ниві.

Бажаєм Вам сонця і цвіту багато,

Хай радістю й щастям Вам повниться хата,

Нехай для Вас довго ще квітнуть сади,

Нехай Вас шанують і люблять завжди.

Хай серце лишається юним і щирим,

Щоб жили в любові, достатку і мирі,

Нехай кожен рік, що пройде у житті,

Приносить доробки для Вас золоті.

Здоров`я хай буде міцним, мов граніт,

На многая, многая, многая літ!

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!