Цього тижня у Надвірній у районному будинку культури відбулася зустріч жителів району з народним депутатом України, членом партії «Фронт Змін» Романом Зваричем. Перед початком ми поспілкувалися з парламентарем, поцікавившись метою його візиту в наш край і тими питаннями, які найбільше турбують краян. До вашої уваги – зміст відповідей Романа Зварича.
Про мету приїзду
– До мене звернулися жителі Надвірної та Делятина, щоб я приїхав і розповів, що діється у Києві. Так що мета, як така, відсутня. Не хочеться говорити про вибори. Думаю, що буде чимало ще можливостей… Виборці Надвірнянщини повинні набратися сміливості перебороти постійний потік агітації, об`єктом якої вони незабаром стануть. Також абсолютно усвідомлюю, що напередодні виборів починаємо чути таке словосполучення з уст національно-свідомих політиків «Україна – в небезпеці!», «Рятуймо неньку-Україну» і т. д. Відверто зізнаюся, що вже починаю не вірити таким лозунгам. Я глибоко переконаний у тому, що, коли Україна в небезпеці (а за це є глибока тривога), то патріотичні середовища нашої нації мали б це самі відчути замість того, щоб їх агітували на таке переконання наші політики.
Шосте скликання парламенту, двадцять років Незалежності – і ми сьогодні говоримо, що Україна не відбулася як Держава, що українська нація ще не знайшла свого місця у власній хаті. Навпаки бачимо наступ антиукраїнських сил і притому вже неприхований, цинічний, зухвалий і, здавалося б, що ми мали б давати значно потужнішу відсіч такому наступу, ніж те, що ми робимо у парламенті. Висловлюю свою особисту позицію. Мені здається, що не про опозицію треба зараз мовити, а про якесь Всеукраїнське протистояння. Всім і собі ставлю одне питання: «Що би робив Степан Бандера, якби він був живий, у цій ситуації?». Чомусь мене важко переконати в тому, що він обмежувався б тільки парламентською діяльністю. Не можу сьогодні точно сказати, щоби я робив, якби мав можливість організувати Рух опору… Але те, що про це треба говорити сьогодні, у цьому починаю бути більше і більше переконаний.
Я вже четверте скликання працюю народним депутатом і можна говорити, що я вже відбувся і треба передавати смолоскип молодшому поколінню… Але з 15-го року свого життя я є також членом ОУН. І колись думав, що так спокійно можу сісти в «сани» і перейти, як колись казали стародавні греки, річку Скікс, стати перед Всевишнім і промовити: «Я виконав все, що міг». Ні. Тому прекрасно усвідомлюю, що боротьба в якійсь іншій формі має продовжуватися: чи в парламенті, чи за його межами. Не знаю, де ще буде моє місце.
З усіх цих скликань, де я мав честь представляти українську націю, український народ у найвищому єдиному законодавчому органі, не пам`ятаю такого ганебного парламенту, як цей. І це з різних причин. Неприхований олігархічний елемент, який вже просто зашкалює. Явно приходять до парламенту люди, які піклуються одним єдиним питанням «як збагатитися?». Це, безумовно, мало місце в минулому. Ми всі це бачили. Але не в таких розмірах і не в такій кількості. Цинічно приводять до парламенту своїх секретарок чи охоронців тільки для того, щоб їм носили портфель чи ручку подали і т. д. Погляньте, що діється у сесійній залі, коли наполовину порожній зал і раптом на екрані з`являється 240-250… Але у четвер вперше за все своє скликання відчув певну гордість, яка з`явилася і в моїх колег – друзів по парламенту. За те, що ми відстояли честь нації. Зараз законопроект Ківалова-Колісніченка підтримки вже немає. Фракції, які зобов`язувалися перед Партією регіонів віддати свої голоси, вже вагаються і відмовляються таке робити.
Про дострокові вибори
– Це – піар Володимира Литвина. Він іде «по мажоритарці» і йому потрібна якась «фішка», про щось говорити… Розпустити парламент можливо лише у спосіб, що відповідає, передусім, Конституції України, де чітко визначені правові підстави для прийняття такого рішення. І його не приймає парламент, а Президент, котрому зараз це робити дуже й дуже невигідно. Тому я не думаю, що це серйозна позиція голови Верховної Ради.
Про депутатську недоторканість
– Законопроект називається не про відміну депутатської недоторканості, а про гарантії окремих видів недоторканості. Зазначу, що голосуватиму незалежно від того, якою буде позиція моєї фракції та об`єднаної опозиції. Треба відмінити депутатську недоторканість. Тому, що з тривогою припускаю, що на цих виборах, навіть, у колонах опозиції проходитимуть люди, які просто є «грошовими мішками». Працювати над покращенням законодавчого поля вони, по-перше, не мають найменшого бажання; по-друге, не мають відповідної ні теоретичної, ні практичної підготовки.
Якщо б ми могли законодавчо врегулювати питання заборони займатися фактичною підприємницькою діяльністю і суміщати її з депутатською. Я поки що не знаю як це зробити, бо швидше всього це – етичне питання. У жодній іншій країні світу цього феномену немає.
Щодо останньої резолюції ПАРЄ
– За нею послідують жорсткі санкції. Бо не приймають таких актів декларативно. Документ супроводжують рекомендаціями, які містять прямі вимоги. Сам факт прийняття такої резолюції – це уже є свідченням того, що санкції застосовують. Крім того, на розгляді у Сенаті США є резолюція, в якій напряму передбачено застосувати жорсткі санкції і, навіть, стосовно відкликання посла США в Україні, заборону в`їзду найвищим посадовим особам у США тощо. Відповідально кажу про те, що готують план щодо замороження активів окремих посадових осіб нашої держави. Тобто, фактично ми перебуваємо напередодні повної міжнародної ізоляції… Насправді ми не маємо держави. Ми перетворилися в зону, в якій сидять у Межигір`ї можновладці і фактично ділять між собою величезні активи, що мали б належати народові.
Прогноз на найближчий час
– Є шанс поміняти конфігурацію у парламенті. Сам факт, що опозиція об`єдналася, посилює цей шанс. Натомість недостатньо наступальна позиція опозиції у багатьох питаннях значно зменшує цей шанс. Але незалежно від цього я глибоко переконаний, що парламентськими виборами суттєво змінити ситуацію в Україні буде неможливо. Не знаю, що чекатиме Україну…
Парламент «одним махом» прийняв закон, яким розподілено 33 мільярди гривень бюджетних витрат. Влада намагається переконати, що все пішло на соціальні ініціативи Президента. Але фактично менша половина йде на соціальні ініціативи, решту вони поділили між собою на різні управлінські структури. Хтось мусить все покривати. Це робитимуть за рахунок підвищення цін, посилення податкового тиску і т. д. Ще не траплялося так, щоб наслідком отакого розкидання владою подачок напередодні виборів не ставало підвищення цін…
…Якщо народ готовий піднятися із колін, то я готовий стати пліч-о-пліч.
Записала Леся ДУТЧАК.
Публікації до теми:
А взаємоповага де ділася?