Два полюси української політики

Перші кілька днів липня внесли більше ясності в політичне життя України, ніж попередні кілька років. Двополюсна політична модель, яка сформувалася після остаточного об’єднання опозиції, вже принесла перші результати й перші перемоги.

Каталізатором бурхливого розвитку політичних подій в Україні, безперечно, виступив законопроект «Про засади державної мовної політики». Але це було тільки слідство. Причина активізації суспільства криється в об’єднанні опозиції. Якщо з’явилися протилежно заряджені полюси, поділ на чорне і біле, добре і зле, плюс і мінус, – чекай вибуху або, як мінімум, напруженості, активізації, змін. І українці дочекалися.

«Стабільність» рухнула

Навіть не сама стабільність, тому що з віруючих у неї залишилися хіба що президент і його оточення. Рухнув міф про стабільність. Віктор Янукович попрощався зі своїм дітищем у середу, 4 липня, коли заявив, що якщо не вдасться стабілізувати роботу ВР, доведеться проводити дострокові вибори.

У той самий день голова Ради Об’єднаної опозиції «Батьківщина» Арсеній Яценюк назвав те, що відбувається, «повномасштабною політичною кризою», маючи на увазі, в першу чергу, голосування за «мовний» законопроект у Верховній Раді, відставку спікера і віце-спікера парламенту, протестні акції біля Українського дому в Києві та по всій країні. Однак, зізнавшись у політичній нестабільності, президент промовчав про наближення соціально-економічної кризи. А між тим Україна є однією з п’яти економік світу, що знаходяться на межі дефолту. Сума боргів, які має віддати Україна у наступному році, становить 17,5 мільярда доларів, а загальна сума чистих резервів Нацбанку – лише 17 мільярдів. На думку опозиції, основа майбутньої кризи – це відсутність будь-якої зваженої соціально-економічної політики уряду.

Події, що відбулися у парламенті 3 липня навколо прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики», викликали у суспільстві бурю емоцій, але назвемо речі своїми іменами. Депутати від Партії регіонів винесли на розгляд ВР «мовний» законопроект, який у декількох пунктах відкрито суперечить 10-й статті Конституції України – Основному Закону країни. Після цього, всупереч регламенту, депутати з провладної більшості проголосували за цей законопроект у другому читанні без розгляду поправок, з порушенням процедури постановки питання на голосування і, до того ж, голосуючи чужими картками. Абсурдно, але факт.

Однак такі дії нардепів підштовхнули українців провести одну з найяскравіших і найуспішніших акцій щодо захисту української Конституції та державності. Об’єднана опозиція, вказуючи на численні порушення під час голосування, заявила, що такого акта як новий закон про державну мовну політику не існує. І на захист цієї позиції у той же день, 3 липня, розпочала акцію біля Українського дому на Європейській площі у Києві, яку підтримали в усіх регіонах країни. Близько тисячі учасників мирної акції, які приєдналися до лідерів опозиції у центрі Києва, не побоялися протистояти десяти тисячам силовиків, які намагалися розчистити шлях до будівлі для президента Януковича. У результаті – глава держави відмовився приїжджати на заплановану прес-конференцію.

«Ми довели, що сила, воля, цінності та переконання тисячі українців сильніші, ніж уся армія і міліція разом узяті», – заявив Арсеній Яценюк, який усю цю ніч був біля Українського дому. Одним із головних результатів акції стала заява про відставку голови ВР Володимира Литвина і його обіцянка, яку він дав представникам Об’єднаної опозиції, – не підписувати «мовний» закон за жодних умов.

У відставку подав і заступник голови парламенту, один із лідерів Об’єднаної опозиції Микола Томенко. «Верховна Рада України за останній період перетворилася з представницького органу народу на інститут обслуговування політичного режиму. А вчорашнє (3 липня ц. р. – Авт.) так зване голосування за законопроект із питань мовної політики всупереч Конституції і Регламенту поставило останню сумну крапку в історії Верховної Ради VI скликання», – підкреслив він.

Очевидно, що в умовах двополюсної політичної моделі український народ буде на боці тих, котрі стоять на позиціях законності, чесності та відстоюванні інтересів громадян. А ті, котрі займуть позицію з протилежного боку барикад, – приречені.

Олександр КРИВОШАПКА.