У ст. 40 Конституції України зазначено, що громадяни України мають право звертатися до органів державної влади і місцевого самоврядування та встановлено обов’язок органів влади та посадових осіб розглядати звернення й надавати обґрунтовані відповіді. Право на звернення є важливим конституційно-правовим засобом захисту та однією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод громадян. Воно включає дві складові.
По-перше, звернення громадян є однією із форм участі жителів у державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливістю активного впливу громадянина на діяльність органів влади та місцевого самоврядування. По-друге, це спосіб відновлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади скарг, заяв і клопотань. Це механізм виконання соціальних обов’язків публічної влади.
Організація роботи із розгляду звернень, особистого прийому громадян, а також первинний розгляд запитів на доступ до публічної інформації є одним із пріоритетних напрямів роботи Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію конституційного права громадян на звернення до органів державної влади.
Загальні засади реалізації права на звернення визначено Законом України «Про звернення громадян», де надано чіткі визначення термінів «звернення», «пропозиції», «заяви» та «скарги» громадян, зазначені вимоги до звернень, порядок їх розгляду, а також відповідальність за порушення Закону.
Законом також встановлено умови, за яких звернення не підлягає розгляду і вирішенню: коли воно не підписане автором, у разі відсутності даних про місце проживання, а також при анонімності звернення. Також не розглядають повторні звернення одні й ті ж органи від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішене по суті, а також скарги, терміни для подання яких закінчилися, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Не можуть бути предметом оскарження в адміністративному порядку рішення загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, юридичних осіб, створених на основі колективної власності, а також рішення вищих державних органів. Скарги на такі рішення є предметом розгляду виключно суду.
Визначено, що громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою, прийнятною для сторін. Заборонена відмова у прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина.
Важливим заходом реалізації конституційного права на звернення є також особистий прийом громадян. Його повинні проводити в усіх державних органах та установах, а також за місцем роботи та проживання людей тими керівниками і посадовими особами органів та установ, які мають право приймати рішення з питань, що входять до їхньої компетенції.
Усі звернення, подані на особистому прийомі, реєструють. Якщо вирішити порушені в усному зверненні питання безпосередньо на особистому прийомі неможливо, його розглядають у тому ж порядку, що й письмове звернення. Про результати розгляду громадянину повідомляють письмово або усно, за його бажанням.
Якщо громадянин не отримав відповідь на своє звернення, він відповідно до статті 55 Конституції України має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Органи юстиції та підприємства, установи й організації, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, розглядають звернення громадян без стягнення за це плати.
Органи юстиції особливу увагу надають виявленню та усуненню причин породження скарги громадян, вживають заходів для запобігання виникненню підстав для обґрунтованих повторних звернень та звернень до органів вищого рівня, вирішенню питань про відповідальність посадових осіб, із вини яких допущені порушення, бюрократизм і тяганина, що стали причиною звернення зі скаргою.
Юрій ІЛЬКІВ,
начальник районного управління юстиції.