Обриси образу Матері Божої явилися людям у Чорних Ославах

Ось таке зображення зафіксував редакційний фотоапарат у вівторок, 24 липня на віконному склі будинку Ярослава та Марії Шовгенюків у Чорних Ославах

Уже більше тижня у Чорні Ослави на обійстя Марії та Ярослава Шовгенюків приходять і приїжджають люди і вклоняються обрисам образу Матері Божої, які проступили на віконному склі у будинку.

Коли ми завітали сюди у вів­торок, то господиня відразу ж показала те саме вікно, де на склі видніються обриси Матері Божої.

– Це сталося у четвер, 17 липня, – розповідає чорноославчанка Оксана Ківнюк, яка першою побачила цей знак. – Я працювала на полі позаду їхньої хати. Вжавши два снопи, побачила у вікні Матір Божу. Перша думка, яка промайнула у мене у голові, що це Марія-господиня поставила статуетку Матері Божої. Коли ж підійшла ближче, то побачила, що образ видніється на самому вікні.

Як розповіли старожили, за народними переказами колись на цьому місці стояла стара церква. Можливо, за їхніми словами, настав час возвести новий Храм для прослави Бога. На місці появи образу Матері Божої священики отці-парохи села греко-католицької і православної громад  відправили молебень.

Марія Шовгенюк розповідає, що два місяці тому одружувала сина, тому всі вікна вимили до блиску. У перші дні обриси ікони Матері Божої дуже яскраво сяяли. Та з часом це світло тьмяніє.

Щодня до місця, де з`явилися обриси Богоматері, прибувають жителі навколишніх сіл нашого та сусідніх районів. Люди моляться, засвічують свічки.

Ми поцікавилися думкою священиків про це явище. З`ясувалось, що обидва отці-парохи Юрій Петюк (УПЦ КП) та Сергій Белдик (УГКЦ) самі побували зі своїми парафіянами на обійсті Шовгенюків і відправили молебень, а також повідомили про це відповідно своїх деканів та єпископів. Отець Юрій Петюк мовить про те, що, очевидно, проявилась Божа сила. Він подумав собі, чи не можна б перенести віконне скло із обрисами Богоматері до сільського храму. Щось більше і конкретніше коментувати не береться.

На думку декана Надвірнянського УПЦ КП Олега Траска, якщо це зображення від Бога, то воно і залишиться, а якщо це сталося внаслідок втручання людської руки, то воно недовговічне. Зрештою, напевно, розсудить час.

Отець Сергій Белдик зізнається, що коли поглянув з одного боку на зображення,  то проступають риси жіночої постаті, яку можна ототожнити зі статуєю Богоматері, а якщо з іншого боку, то вгадуються обриси постаті Ісуса Христа. Однак, він не може однозначно стверджувати чи заперечувати у той же час, що це сталося чи не сталося Чудо. Бо, передусім, це справа часу, і тому не варто робити з цього ажіотажу. У зверненні до парафіян він зауважив, що до цього маємо ставитися не з упередженістю, а з обережністю. Що стосується переказу про можливе місцезнаходження тут у минулому Божого храму, то він має свідчення місцевих жителів про те, що якраз неподалік знаходиться братська могила вояків Другої світової війни, а поруч – захоронення померлих від туберкульозу у післявоєнні роки. Діюча дерев`яна церква у Чорних Ославах датується початком ХVІІІ ст., а про попередні храми у селі інформації немає.

Цією публікацією ми ні нагнітаємо, ні підігріваємо, як мовиться, ситуацію. Лише з огляду на те, що вона дістала громадський, суспільний інтерес, ми й інформуємо краян. Хотілось би, щоб цей знак приніс тільки добро для чорноославської громади, Надвірнянщини та й України. Чи можливо він (якщо витримає випробування часом) є певною засторогою і нагадуванням кожному християнинові? Тільки час зможе відповісти на усі питання і розставити усе на свої місця. Постараємося відстежувати ситуацію. Зрештою, представники церковної влади, краяни, зокрема, ті, котрі побували на згаданому місці, можуть також поділитися з нами своїми думками.

Іван ГРИДЖУК, Василь ІВАСЮК
«Народна Воля»