Газета по-надвірнянськи
 

Героїчна боротьба ОУН-УПА у 1940-1950 роках на теренах Надвірнянщини

10 серпня 2012, 11:02 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 635 переглядів

(Продовження. Поч. у 76-78 від 20 липня, 79-81 від 27 липня та 82-84 від 3 серпня ц. р.)

24 грудня 1945 року енкаведисти оточили криївку і запропонували здатися трьом повстанцям, один із них Дмитро Ягнич-«Тур» застрелився, Сагайдачного-«Тороуса» прошило автоматною чергою, «Богуна» поранили, катували, допитували і вислали до Сибіру. Після відбуття покарання Миколу Джигринюка-«Богун», коли він повернувся додому, не прописували і він змушений був змінити місце проживання на Тернопільську область, де і помер. Почесний громадянин міста Бучача.

Одночасно з приходом радянської влади активізує свою діяльність ОУН. Наприклад, у Надвірній Марія Гринішак-«Заграва» у 1944 р. створила молодіжну організацію із 12 дівчат, які під прикриттям працювали у радянських установах.

Проте не дрімали і чекісти. Як дові­дуємося зі звіту начальника райвідділу НКГБ майора Шитікова, на оперативному обліку органів НКВД і НКГБ знаходиться 67 чоловік, які цими органами розробляються при належності до ОУН-УПА та інших контрреволюційних формувань.

Багато в`язнів-українців мучилися у надвірнянській тюрмі, де тепер ЗОШ І-ІІІ ст. № 2. За муром цілими днями гудів мотор. В`язнів убивали спеціальним молотком або прикладом автомата по голові. За допомогою зрадників викривали цілі підпільні групи, знищували повстанські загони, заарештовували командирів і вояків. Наприкінці 1945 року в Надвірній ліквідували ще дві підпільні групи ОУН. Зокрема, на молокозаводі 30 грудня заарештували 7 дівчат. У другі групі був керівний склад підпілля, зокрема, Юлія Свідрук-«Зірка» – розвідниця окружного проводу, очолювала молодіжну організацію ОУН «Юнацтво»; «Пімства» – розвідниця надрайонного проводу, «Довбушанка» – зв`язкова… На них заведено справу під кодовою назвою «Хитрі», за якою проходило 15 осіб. До кінця грудня заарештували 14 членів ОУН, на початку 1946 року – ще 12. Одночасно розробляють плани т. зв. ліквідації «банд УПА» й оунівського підпілля по Надвірнянському районі з грифом «надзвичайно секретно», які стосувалися як знищення УПА і боївок, так і підпілля ОУН, яке на той час складало реальну силу. Наприклад, у с. Стримба організація ОУН із 14 чоловік, у Биткові – 36, Зеленій – 37, Пасічній – 24. У вказаних населених пунктах району оперували боївки. Наприклад, у с. Пнів боївка СБ у кількості 15 чоловік (керівник Пирожук Михайло-«Сірий»), районний провід ОУН – 12 чоловік; у Стримбі – боївка 17 чоловік (керівник «Юрж»), у районі сіл Лоєва-Заріччя у лісових гірських масивах боївка «Вовка» – 16 чоловік; Пасічна – дві боївки із 32 чоловік (керівники «Левко», «Ромко»). Боївкарі були добре озброєні. Приміром, Пнівська боївка: 1 ручний кулемет, автомати, гвинтівки, гранати; Лоївська боївка: 2 ручних кулемети, автомати, гвинтівки, гранати; Пасічнянська: 3 ручних кулемети, автомати, гвинтівки. Крім того на дільниці гірсько-лісистої місцевості між селами Луг, Зелена, Лоєва рейдує курінь «Довбуша» у складі сотень «Завзятого» і «Крука» чисельністю до 250 чоловік. Так звані плани «ліквідації» підпілля ОУН і УПА були розраховані на липень-серпень 1945 року. Для цього мали задіяти значні сили з боку енкаведистів. Наприклад, для знищення боївки «Сірого» планували задіяти 201 чоловік, «Вовка» – 210, «Левка» і «Ромка» – 245, «Юрж» – 155 чоловік.

Одночасно повстанці посилюють свої бойові акції. 30 жовтня 1945 року начальник Надвірнянського відділення НКВД Лук`яненко у донесенні секретареві Надвірнянського райкому компартії Бутку повідомляє, що 28 жовтня відділ повстанців у кількості близько 100 чоловік, які розбились на групи по 5-6 чоловік, запалили 15 нафтових вишок і 2 кочегарки на Битківському нафтопромислі № 7. Для переслідування повстанців направили 3 оперативні групи, у т. ч. оперативну групу РВ НКВД, 112-го прикордонного загону і військовий підрозділ. Проте це ніяких результатів не дало, оскільки операцію зі спалення нафтовишок повстанці провели за 20-25 хв.

Після закінчення радянсько-німецької війни у 1945 році діяльність ОУН УПА при сильній підтримці місцевих жителів спрямували на те, щоб перешкодити становленню тоталітарного режиму в краю. До того ж відділи УПА контролювали значні території Західної України, зберігаючи при цьому високу боєздатність. Як писав у звіті командир 48-ї дивізії генерал Князєв: «В УПА міцна дисципліна, добре поставлена виховна робота, добре налагоджене харчування і обмундирування. Частинам дивізії довелось мати справу з добре організованими і озброєними куренями, сотнями, четами». До речі, дивізія провела 152 бої проти повстанців. Протягом 1944-1945 рр. уряд УРСР декілька разів звертався до повстанців з вимогою скласти зброю, обіцяючи при цьому повну безпеку й амністію. Проте боротьбу не припиняли, незважаючи на великі втрати повстанців. Лише у другому кварталі 1945-го на території Станіславської області вбили 3208 та заарештували 15471 особу. Серед затриманих – 4834 особи, які прийшли «з повинною». Це – результат демобілізації УПА. У другому півріччі 1945 року загинуло 1159 повстанців, затримано – 7216. У Надвірнянському районі, наприклад, за період з 1 січня по 19 травня 1945 року провели 8 військово-чекістських операцій, 11 засад, заарештували 26 учасників ОУН-УПА, 43 вбиті, 11 поранених.

Водночас радянська влада прагнула зміцнити своє становище і виховувати підростаюче покоління у т. зв. «ленінському дусі», створювала комсомольські організації у районі. Навесні 1945 року районна комсомольська організація складалася із 16 первинних осередків, в яких 104 члени ВЛКСМ. В основному, всі комсомольці проживали і працювали у райцентрі і на Битківському нафтопромислі. У селах було лише 3 первинні організації, а ще у двох – по одному-два комсомольці. У Лоєвій, Зеленій, Стримбі та інших – жодного. Намагання створити комсомольські організації у селах фактично ніякого результату не дали. 16 березня 1945 року члени бюро райкому комсомолу на чолі з Мурильовим поїхали в село Лоєву, щоб вивчити ситуацію на місці. Зупинилися на площі біля церкви, в якій перебувало багато молоді. Після закінчення відправи комсомольські активісти намагалися переконати молодь прийти ввечері до школи, щоб там провести збори молоді, поговорити про нові завдання. Проте молоді люди на це не пішли, зрозумівши, що їх приїхали з Надвірної агітувати до вступу в комсомол, тому почали розходитися. При цьому вони розмовляли між собою, що вони люди віруючі і їм не можна вступати у комсомол; швидко розбіглися хто куди. Більше того, намагання викликати на відверту розмову безпосередньо в будинках, куди йшли активісти, бажаного результату не дало.

Радянська влада відводила особливим спецгрупам важливу роль у боротьбі з українським національно-визвольним рухом. Нарком внутрішніх справ СРСР В. Рясной доповідав Л. Берії про те, що до складу цих груп необхідно залучати, насамперед, тих повстанців, які «з`явилися з повинною», мають «широкі зв`язки з керівниками оунівського підпілля і УПА». Він однозначно стверджував, що «частину цих людей ми почали використовувати спочатку, як окремих агентів-бойовиків, а пізніше у групах спеціального призначення. Агенти-бойовики отримували завдання проникати в оунівське підпілля або банди УПА для захоплення чи фізичного знищення керівників ОУН–УПА». Крім того на ці так звані спецгрупи покладалося завдання знищення невеликих повстанських загонів та боївок, системи зв`язку ОУН, виявлення підпільних складів УПА, збирання інформації розвідувального характеру, проведення провокацій по відношенню до місцевого населення. На території області на 20 червня 1945 року діяло 11 таких спецгруп загальною кількістю 70 чоловік. Згідно з документами СБ відомо про діяльність спецгруп, які очолювали лейтенант Чортов, який називав себе отаманом «Хмарою», капітан Катов, лейтенант Кузнєцов; вони носили «мазепинки з тризубами» і провокували місцевих жителів, вимагаючи харчів та погрожуючи селянам фізичною розправою, у т. ч. повішанням. Відомий дослідник національно-визвольної боротьби А. Русначенко відносить вбивство 24 лютого 1946 року командира 22 ТВ «Чорний ліс» Василя Андрусяка-«Різуна», захоплення у полон командира ТВ «Магура» «Яреми»-Дмитра Вітовського до діяльності цих спецгруп. У цілому за підрахунками дослідника, у результаті діяльності спецгруп та проведення військових операцій Крайовий провід ОУН «Карпати» втратив 115 провідників окружних проводів, 23 надрайонних, 20 провідників районів, 9 комендантів СБ, 2 командирів, 3 курінних.

Іван КМЕТЮК,

учитель Лоївської ЗОШ І-ІІІ ст., заступник голови райорганізації Всеукраїнського історико-просвітницького товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.

(Продовження)

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!