Газета по-надвірнянськи
 

Героїчна боротьба ОУН-УПА у 1940-1950 роках на теренах Надвірнянщини

17 серпня 2012, 11:14 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 742 переглядів

(Продовження. Поч. у 76-78 від 20 липня, 79-81 від 27 липня, 82-84 від 3 серпня та 85-87 від 10 серпня ц. р.)

Для того, щоб вивідати інформацію і скомпрометувати повстанців, чекісти використовували такий метод, як «бочка», коли переодягнені енкаведисти «визволяли патріотів». Останні, не знаючи про провокації, розказували потрібну інформацію. Після цього вони ставали сексотами або самі розуміли, що їх знищить СБ. Підставляли керівників сотень, станиць, боївок, підкидаючи СБ компромат про «зраду» для того, аби цих керівників пізніше знищила СБ ОУН.

У Надвірнянщині використовували такі самі методи боротьби із повстанцями. Приміром, у довідці про оперативну роботу РВ НКГБ із грудня 1945-го по 12 січня 1946 року вказуються агенти «Алім», «Таня», «Маша», агент «В.», завербований і направлений для проникнення у Крайовий провід. За районним провідником «Морозом» пильно стежили агенти «Правда», «Рада», інформатори, тобто «стукачі» – «Максим», «Семен», «Алім». Для знищення боївки «Вовка» задіяли агентурно-інформаційну сітку агентів, а саме «Ігла», «Куст», «Гричко», «Кривоніс», «Лесник», «Діана», «Василь» та ін. У таких надзвичайно важких умовах, пов`язаних із жорстокими репресіями, провокаціями, зрадою, відділи УПА і підпілля ОУН продовжують діяти, хоча зазнають значних втрат. З інформації командира 112-го прикордонного загону майора Поварова для керівництва Надвірнянського району випливає, що на 1 січня 1946 року в районі діяли: курінь «Довбуша» – 150-160 чол; надрайонний референт СБ «Нанашко», «Сурмач», «Арсен» – 20 чол; районний референт СБ «Вихор» – 10 чол.; районний провід «Мороза» – 10 чол.; підрайонний провідник «Чуприна» – 9 чол.; боївка «Сірого» – 10-12 чол.; «Вовка» – 8-10 чол.

За вказаний період 112-й прикордонний загін НКВД у результаті військових операцій знищив надрайонного референта СБ «Нанашка», районного референта СБ «Вихора», підрайонного провідника «Чуприну», а разом з ними 31 вояка УПА та підпільників, 5 полонено. При цьому  вилучили 4 автомати, 6 гвинтівок, 2 кулемети, 2 друкарські машинки, 2500 патронів. Усього за І квартал 1946 року проти УПА провели 203 чекістсько-військові операції, влаштували 109 засідок, знищили 42-х вояків УПА, заарештували 6 членів ОУН, знищили 61 бункер, у т. ч. вилучили 5 ручних кулеметів, 7 ручних автоматів, 33 гвинтівки, 1 міномет, 1854 патрони. 9 січня 1946 р. в урочищі Вівчина с. Красна героїчною смертю загинули 13 повстанців, причому 9 із них згоріли живцем у хаті, відмовляючись здатися. Одному вдалося врятуватися, 3-х повстанців вбили на стійці. На місці загибелі встановлено 3 хрести, де захоронені останки відважних упівців, яких поховали місцеві жителі. Учні місцевої школи доглядають за могилами героїв. Курінь «Смертоносці» під командуванням «Чорного» 15 січня 1946 року знаходився у лісі біля села Кубаївки Ланчинського району. Більшовики, отримавши підмогу, почали наступати на табір, намагаючись оточити його з трьох боків. Ведучи бій, курінь відступив до села Кубаївки, забираючи поранених, бій тривав близько 4-х годин. Чекісти втратили 60 чоловік вбитими, втрати повстанців – 4 вбиті. Курінь відступив далі у ліс у районі села Майдан, прикривала відхід застава сотника «Грози». 20 січня 1946 року відділ під командуванням «Грози» у лісі біля села Майдан двічі проривав оточення більшовиків і відійшов новий терен.

Першого лютого 1946 року в селі Добротів у нерівному бою впали районний пропагандист Василь Дяченко-«Кіс» та Янко Іван-«Тарас», «Буйний» – районний станичний.

У селі Саджавка 14 лютого 1946 року енкаведисти запалили стайню і стодолу, де в бункері перебували 3 повстанці. У нерівному бою загинули «Недобитий»-Кухтар Михайло і «Вітер»-Сопилюк Ярослав. «Залізняка» схопили живим, а потім довго катували і забрали у райцентр Ланчин.

Про те, що національно-визвольний рух складав серйозну небезпеку для радянської влади, свідчить постанова оргбюро ЦК КП(б)У «Про скликання в м. Львові міжобласної наради із наслідків боротьби з українсько-німецькими націоналістами від 10 лютого до 27 березня 1946 року та про подальші завдання партійних організацій західних областей УРСР». На цю нараду викликали перших секретарів обкомів КП(б)У, начальників облуправлінь НКВД і НКГБ західних областей УРСР, начальників прикордонних і внутрішніх військ, командуючих Прикарпатського і Львівського військових округів. На нараді заслухали доповіді перших секретарів обкомів  КП(б)У, які доповіли про наслідки боротьби з визвольним рухом і які наступні завдання парторганізацій західних областей УРСР.

Навесні 1946 року з допомогою сотні «Чорного» ОУН у с. Фитьків знищили декого з агентів НКВД, спалили сільраду разом з апаратурою.

У квітні 1946 року транспортний відділ МГБ Львівської залізниці доповідав у Київ ЦК КП(б)У, особисто Чумаченку про те, що в результаті чекістсько-військової операції «Обрив» заарештували 25 учасників ОУН–УПА. При цьому використали не тільки чекістські підрозділи й агентів, яких завербували, а також агентурну боївку із трьох колишніх вояків УПА, причому, їм не довіряли; як їх посилали в засади, тому додатково до них долучили агентів-бойовиків із Коломиї.

Одночасно територією району рейдують повстанські відділи. У липні 1946 року в районі Гвозда діяв курінь «Смертоносці» у складі двох сотень. 3 липня на шляху Надвірна–Богородчани два рої зробили засідку і захопили продовольство, при цьому знищивши 4 автомашини. 7 липня повстанці скликали збори у с. Камінна з участю 500 чоловік. Політвиховник розповів селянам про мету і завдання УПА. Гарнізон, який йшов із Волосова, повстанці зустріли кулеметним вогнем і він знову втік до села. На допомогу більшовикам прибули гарнізони з Тисменичан, Ляцького Шляхоцького (Липівка) і Волосова. Вміло маневруючи, повстанці відійшли без втрат. Як видно зі звіту СБ ОУН, на території Ланчинського району повстанці районної боївки СБ при допомозі куреня «Довбуша» ліквідували станиці «стрибків» у Добротові, Лісній Тарновиці, Парищі, Майдані Горішньому, Перерослі, Цуцилові. На 15 серпня 1946 р. діяли такі станиці «стрибків»: Красна – 31 чол., Майдан Середній – 30 чол., Саджавка – 16 чол. У селах продовжували перебувати гарнізони, у т. ч.: у Фитькові – 20 чол., Волосові – 60 чол., Гаврилівці – 20 чол., Парищі – 30 чол., Ланчині – 100 чол. У вказаний загинули районний пропагандист «Колос», господарчий «Опришок».

Іван КМЕТЮК,

учитель Лоївської ЗОШ І-ІІІ ст., заступник голови райорганізації Всеукраїнського історико-просвітницького товариства «Меморіал» ім. В. Стуса.

(Далі буде)

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!