Не бійтеся взяти дитину у сім’ю

Саме таким життєвим принципом керувалася сім’я Любомира і Галини Гринівих, коли зігріла батьківською і материнською любов’ю серце Євгена Нагірного. Син Гринівих Роман, який за покликанням душі священик, став для вихованців інтернату духовним наставником, а для Євгена – хресним батьком. Тоді ж він і запропонував своїм батькам взяти хлопця на канікули. У мальовничому Делятині летіли перед очима літо, осінь, зима і весна. Знову літо… і після цього прийшли до спільного сімейного рішення, що не варто дитину мучити цими переїздами, її треба залишити на постійне проживання.

У любові і турботі сім`я Гринівих

Як зізнається Галина Гринів, вони уже не уявляють свого життя без цього рухливого і позитивного хлопця. – Євген наповнює домівку радістю, завжди розповідає про свої успіхи і переживання, – розказує Галина Гринів. Коли наш син Роман навчався у духовній семінарії, ми з болем у серці слухали розповіді про дітей в інтернаті. І саме тоді він запропонував узяти на літні канікули Євгена. – Усі вихідні він провів у нас, – продовжує Любомир Гринів, – потім змушені були везти його на навчання. Євгенові ставало дуже важко, бо він швидко звик до нашої сім’ї. Ми подумали і вирішили його привозити на вихідні і святкові дні, канікули. Через певний час перед нами постало питання: або приймати дитину, або ні. Так далі продовжуватися не могло, ми прекрасно розуміли наскільки травматичним це було для дитини. Звернулися за консультацією у районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, де нам порекомендували одну із форм сімейного влаштування дітей, а саме створити прийомну сім`ю. Зібрали необхідну документацію, пройшли навчання.

– Моя мама, – продовжує Любомир Гринів, – завжди наполягала на тому, щоб ми взяли на виховання дитину, позбавлену батьківського піклування. Ми згадали про цю мрію і втілили її у життя.

Євгена вперше привезли у Делятин у восьмирічному віці. І саме тоді він захотів залишитися у цих живописних місцях. Прикипів до душі прийомним батькам Любомирові і Галині, зведеному братові і сестрі, потоваришував із однокласниками. Любить автомобілі і прагне у майбутньому стати механіком.

– Сама ініціатива йшла від батьків, – мовить отець Роман. І саме тоді я почав шукати шляхи для її втілення. Спочатку дізнався, що дитину можна взяти на канікули. Це було дещо несподівано, але воно дістало своє схвалення і підтримку. До певного періоду Євген був не хрещеним, тож я став йому хресним батьком, а коли забрали до себе – братом. Кожна дитина в інтернаті закрита від суспільства, та Євген зумів відкритися для нас.

Люди, не бійтеся цих дітей, – мовить Галина Гринів. У Делятинській ЗОШ І-ІІІ ст., де навчається Євген, зарекомендував себе здібним і доброзичливим учнем, активно бере участь у позашкільних заходах. Класний керівник переконана, що він може вчитися краще, бо має добру пам’ять. Прийомні батьки Любомир і Галина Гриніви навідуються до школи, цікавляться успіхами Євгена.

У прийомній сім’ї дитина користується усіма пільгами, зберігає своє прізвище і статус. РЦСССДМ працює над тим, аби якомога більше дітей знайшли батьківське піклування. – У нас під супроводом є шість прийомних сімей, в яких виховується дев`ять дітей, – зазначає головний спеціаліст РЦСССДМ Тарас Бортнічук. Ми хотіли би створити на теренах Надвірнянщини будинок дитини сімейного типу, де змогли б отримати сімейне виховання від 5 до 10 дітей. Але, на жаль, поки що для наших краян турбота про дітей-сиріт обмежується днем Святого Миколая.