Газета по-надвірнянськи
 

«Та, про яку ти питаєш провинно, – Вірна Любов…»

31 серпня 2012, 11:57 | Рубрика: Свята Версія для друку Версія для друку 345 переглядів

Вельмишановного

Нестора Івановича ЧИРА,

керівника літстудії «Бистрінь»,

та його дружину

Аллу Федорівну

щиросердечно вітаємо

із 45-літтям подружнього життя.

Скільки літ, скільки зим разом Ви пройшли,

Ніжність, доброту, любов у серці зберегли.

І нехай не кожен день веселкою сіяв,

Щастя, зустрічі й любовось що Бог Вам дав.

Хай квітне доля у роках прекрасних,

Господь дарує радість і здоровя.

Хай кожен ранок з неба сонцем ясним

Вас осяває світлом і любовю.

З повагою

«Народна Воля», «Бистрінь»,

рада централізованої бібліотечної системи.

 

Із нової поетичної збірки «Синє відлуння снів»

Нестор ЧИР

Коханій

– Хто Ти для мене? – питаюся в Бога,

в неба питаюся, в поля і ночі.

Каже Господь: – Це твоя засторога,

щоб ти у світі глухому не збочив.

Небо просторе, розкинувши просинь,

в тиші погідній до мене глаголить:

– Серце її у Спасителя просить,

щоб ти не гнувся від горя додолу.

Поле шепоче колоссям налитим:

– Там, за сипучими долі пісками,

ніжність її осяйним лазуритом

світить для тебе, мов свічі у Храмі.

Ніч прихилилась до ніг журавлино,

кинула погляд, як галчині крила,

й прошелестіла: – У грізну годину,

та, про яку ти питаєш провинно, –

Вірна Любов, що тебе захистила.

квітень 2012

 

*  *  *

Ти знов знімаєш з мене стружку,

лукава доле, – та дарма.

Я не поплачуся в подушку,

бо правди в тім плачі нема.

Натомість стисну серце міцно

і заскриплю, немов сосна,

піду до Бистриці за місто,

де пахне небом місцина.

Впаду зорею в чисті води,

заплюскотить стрімка бистрінь,

розкрилиться душа природи

і полетить у голубінь.

А я за нею теж полину,

аби у просторі окрас

мою кохану і єдину

до шлюбу повести ще раз.

лютий 2012

*  *  *

Я для тебе жура, як безодня.

Ти для мене – цвітіння весни.

Це і вчора було, і сьогодні –

не воруш їх сльозу без вини.

І не треба судьби голосіння,

обійняв нашу долю Творець.

Золотилося передосіння,

як з тобою ми йшли під вінець.

Я для тебе – минувшини спогад,

ти для мене – у завтрашнє шлях.

Неважливо, що в серці тривога,

головне, щоб вогонь не зачах –

той, який розгорівся у грудях,

як ми вперше з’єднали вуста,

і який спопелив пересуди

крізь тяжкі, непідкупні літа.

серпень 2012

 

*  *  *

Доторкнуся до тебе римою

зримою і незримою,

золотими у снах світанками,

ніжним леготом чи серпанками

місяця повновидого.

Доторкнуся таємним видивом,

синіх туманів пряжею,

ними долю свою розраджую,

аби було тобі тай радісно.

Зорями, мов прикрасами,

доторкнуся, щоб ти світилася,

серед мрій не загубилася.

Неприхованою сльозиною

доторкнуся, а ще провиною,

клекотом днів в неспокої,

неокраями світлоокими,

ночі п’янкої стогоном…

…Доторкнуся вустами строгими,

коли серцем палким стихаю я,

Жінко моя коханая.

травень 2012

м. Надвірна

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!