Поселити добро у людському серці

Ці крилаті слова промовила давно-давно письменниця Ірина Вільде, бо якраз цю сентенцію вважала головною в художній творчості усіх письменників. Інакше навіщо писати книжки? І оті золоті зерна добра треба засіяти в дитячі сердечка, леліяти їх із материнською ласкою і мудрістю – нехай ростуть, розвиваються, квітнуть і тоді обов`язково українські діти виростуть добрими, розумними і щасливими. Вищої мети для родичів немає. У цьому і їхнє щастя.

Якщо заходить розмова про найлюдянішу і найщирішу у своєму ставленні до дітей українську письменницю Марійку Підгірянку, котра народилася у позаминулому столітті у с. Білі Ослави Надвірнянського повіту, то ніхто з її сучасників і, як не дивно, вже сучасників наших своєю творчістю не сягнув таких літературно-мистецьких висот і жанрового розмаїття у написанні творів для дітей. А якщо не забувати, що ця чарівна замолоду жінка трудилася учителькою якраз учнівської малечі у галицьких селах, то лише жива уява творчих людей спроможна відтворити титанічну працю молодої поетеси і на ниві освіти, і на ниві літературної творчості. Який творчий сумарно літературний доробок Марійки Підгірянки, який високий міт (!) і якої слави досягло її ім`я уже в українську незалежну добу – це відомо усім українцям та українцям, котрі цікавляться творчістю славної поетеси.

І для мене, як, напевно, для багатьох наших краян стала приємною звістка, що знаний усім прикарпатцям краєзнавець і літератор Василь Левицький рекомендований зборами працівників Надвірнянської центральної районної бібліотеки на здобуття звання лауреата районної премії ім. Надії Попович 2012 року в номінації «Література» за власні публікації-дослідження про життя і творчість Марійки Підгірянки 2010-2012 рр., опубліковані у різних часописах, а саме: Марійка Підгірянка у шкільних читанках («Народна Воля» 2010 р. № 13); Марійка Підгірянка над Дністром («Народна Воля» 2011 р. №№ 33, 36, 52); Марійка Підгірянка і Тарас Шевченко («Крає­знавець Прикарпаття» 2011 р. № 16); Уторопи – життєва гавань («Гуцульський калєндар» 2011 р.); Дорога до Марійки Підгірянки («Гуцульський калєндар» 2012 р.).

У царині літературознавства про життя і творчість славної поетеси і громадянки Марійки Підгірянки (не в образу деяким метрам-літераторам Прикарпаття) Василю Левицькому рівних за творчим доробком немає. Вважаю, що він гідний поповнити ряди лауреатів премії ім. Надії Попович за свою багатолітню краєзнавчо-літературно-дослідницьку працю.

Роман ФЛИС,

літератор,

член Національної спілки журналістів України.