Згідно із ст. 211 Сімейного Кодексу України усиновлювачем може бути: дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини, різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою, ніж сорок п’ять років; подружжя, один із подружжя за умови згоди іншого на усиновлення, або одинока особа.
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
Законодавство передбачає і деякі особливості усиновлення:
- Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, як кажуть у громадянському шлюбі, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
- Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.
- Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з яким її батько не перебуває у шлюбі. Але якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішення про усиновлення ними дитини.
- Якщо дитина має лише матір або батька, які у зв’язку з усиновленням втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один чоловік або одна жінка.
- Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
Переважне право серед кількох осіб, бажаючих усиновити одну й ту ж дитину, надають: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; громадянам України – перед іноземцями; особам, які всиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи сімейних стосунків; особам, у сім’ях яких проживає дитина, яку всиновлюють; подружжю – перед одинокою особою.
За вимогами ст. 209 Сімейного Кодексу України без згоди батьків може бути усиновлена дитина: після досягнення нею двомісячного віку, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яку відмовилися забрати батьки, інші родичі; яку було підкинуто чи знайдено, через два місяці з часу її знайдення; батьки якої невідомі; батьки якої визнані безвісно відсутніми; батьки якої позбавлені батьківських прав; якщо судом буде встановлено, що батьки не проживають із дитиною понад 6 місяців без поважних причин, не проявляють батьківської турботи та піклування, не виховують і не утримують її.
За згодою батьків може бути усиновлена дитина після досягнення нею двомісячного віку (ст. 217 СК України). Зазначеною статтею встановлено, що згода батьків має бути вільною та без умовлянь. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків.
Згідно із статтею 210 брати та сестри не можуть бути роз’єднані при їх усиновленні.
За наявності обставин, що мають істотне значення, суд за згодою органу опіки та піклування може постановити рішення про усиновлення якогось із них, або усиновлення їх різними способами.
Якщо усиновлення для дитини не є тайним, брат та сестра мають право знати про нове місце їх проживання.
Рішення суду про усиновлення
Відповідно до ст. 224 Сімейного Кодексу України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення. Зокрема: стан здоров’я та матеріальне положення особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідальність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров’я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішення суду про усиновлення (ст. 225 СК України). За бажанням усиновлювача державний орган реєстрації актів цивільного стану видає на підставі рішення суду свідоцтво про усиновлення та нове свідоцтво про народження дитини.
Якщо ви маєте бажання в серці подарувати нову сім’ю дитині або підлітку, котрі втратили своїх рідних батьків, це перший, але дуже важливий крок. Розпочніть свій шлях вже сьогодні!
Марія СМЕТАНЮК,
начальник служби у справах дітей РДА.