Газета по-надвірнянськи
 

Церква моя – розрада, Церква моя – життя моє

11 вересня 2012, 10:09 | Рубрика: Духовність, Свята Версія для друку Версія для друку 578 переглядів

10 років тому в селі Гвізд заклали хрест, який символізував початок будівництва нової церкви. Тоді зведення храму благословив покійний єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Павло (Василик). Уже цього року 2 вересня єпископ Коломийсько-Чернівецький УГКЦ Микола (Сімкайло) у співслужінні із митрополитом Тернопільсько-Зборівським Василем (Семе­нюком) та 40 священиками, за участі монахів і монахинь освятили новозбудовану Церкву Преображення Господнього.

Храм Преображення Господнього у Гвозді. 2 вересня 2012-го

На урочистості приїхало чимало людей з довколишніх сіл та міст. Єпископів вітали діти і молодь села, адже така подія – освячення нової церкви – стається чи не раз на сторіччя.

Священнослужителі освятили престіл та храм і відслужили Архиєрейську літургію, яку очолив єпископ Коломийсько-Чернівецький Микола (Сімкайло). Звертаючись до вірних, він закликав вивчати Святе Письмо та будувати живу парафію. Пригадуючи, як нещодавно у Коломиї Глава УГКЦ Блаженнійший Святослав (Шевчук) освятив Катедральний Собор Преображення Христового, єпископ наголосив: «Нехай Преображення стане символом усієї Коломийсько-Чернівецької єпархії і буде поштовхом до преображення кожної людини. Ми повинні до цього храму ходити, не забувати молитися та заохочувати до цього ближніх. Преобразімося і ми та докладімо усіх зусиль для того, щоб ставати кращими».

Єпископ Микола (Сімкайло) та Митрополит Василь (Семенюк) освятили храм і благословили вірних

Велика заслуга у будівництві храму Преображення належить саме громаді села, адже завдяки їхнім зусиллям у Гвозді за недовгий час постала велична церква, яка є окрасою усього краю. «Багато людей не розуміють, як у такий складний час нам вдалося побудувати цей храм, – розповідає парох с. Гвізд о. Іван Гедзик. – Відповідь проста – наші парафіяни люблять Бога і Церкву». Керівника будівництва храму Миколу Николюка нагородили грамотою Блаженнійшого Глави УГКЦ Святослава (Шевчука).

Село Гвізд, як і багато інших, пережило важкий період катакомбної Церкви. Люди виборювали право сповідувати свою віру. За часів підпілля УГКЦ, Митрополит, а тоді ще простий священик, Василь (Семенюк) провадив своє служіння у Гвозді. Тому багато селян з любов’ю та особливим трепетом зустрічали його: «Ви переховувалися, працювали у підпіллі, відправляли служби по домівках і не могли зізнатися публічно, що перебуваєте у священичому стані, але Вашу молитву прийняли на Небесах. Хто б міг подумати, що пройдуть роки і ви станете митрополитом і повернетеся у це село й освятите такий величний храм», – звернувся до єпископа парох села.

«Те, що Українській Греко-Католицькій Церкві вдалось пережити нелегкий час переслідування, можна назвати Божим провидінням, – вважає сільський голова Василь Половко. – Зараз можемо вільно сповідувати свою рідну віру. Священики, які служили за часів підпілля, сьогодні стали митрополитом та владикою й освячують новий храм у Гвозді – це неабияка Божа благодать».

Освячення храму, на думку Василя Половка, це не лише духовна, а й історична подія: «Нашим батькам, нам та нашим дітям випало бути присутніми тут. Сподіваємося, що віряни, які приходитимуть до цієї Церкви, молитимуться за своїх рідних та за Україну. І ця святиня стане символом національного та духовного єднання».

Наприкінці єпископ Микола (Сімкайло) подякував жителям села Гвізд та парохові о. Іванові Гедзику. Він вручив йому та громаді храму Пре­ображення Господнього, братству й сестринству подячні грамоти. Отець Іван подякував усім жертводавцям, тим, котрі внесли свою лепту в будівництво церкви, та побажав, щоб новозбудований храм став для села знаком і символом об’єднання та Преображення.

Вероніка САВРУК,

журналіст.

Світлини Михайла ЛУКАЧА.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!