Газета по-надвірнянськи
 

Заповіти та порядок їх посвідчення

25 вересня 2012, 12:01 | Рубрика: Закон Версія для друку Версія для друку 429 переглядів

Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Право на заповіт здійснює особисто фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Спадкоємцями, які згідно із законодавством мають право на обов’язкову частку у спадщині, є: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (пенсіонери), непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які успадковують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала би кожному з них у разі спадкування за законом.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагають подання доказів, які підтверджують його право на майно, яке заповідають. Якщо у заповіті вказують майно, яке на момент відкриття спадщини було втрачене чи взагалі не придбане, то у цій частині заповіт недійсний. Частина спадщини, яку не включили до заповіту, спадкують за законом.

Заповіт складають письмово і має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом. Однак право на заповідане майно виникає в особи, на яку складено заповіт, лише у разі смерті заповідача. Слід мати на увазі, що заповіт може бути змінений чи скасований заповідачем у будь-який час. Він також має право скласти новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

Заповідач має право підпризначити спадкоємця, тобто вказати в тексті заповіту особу або декількох осіб, до яких перейде право на спадкування вказаного в заповіті майна у випадку смерті першого спадкоємця до відкриття спадщини, неприйняття її, відмови від неї, усунення від спадкування, а також у разі відсутності умов при складанні заповіту з умовою.

Однією із особливостей заповіту є право спадкодавця на заповідальний відказ, тобто розпорядження заповідача, відповідно до якого на спадкоємця покладають обов’язок здійснити будь-яку дію на користь однієї чи кількох осіб. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті особи, на користь якої він вчиняється.

Відповідно до Цивільного кодексу України заповідач має право на укладення заповіту зі встановленням сервітуту. Спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб. Сервітут визначає об’єм прав відносно користування особою чужим майном. Сервітут не підлягає відчуженню: його не можна продати, подарувати або обміняти. Земельні сервітути, встановлені в заповіті після прийняття спадкоємцем спадщини, у подальшому можуть також переходити в спадщину. Відчуженню вони підлягають тільки разом із земельною ділянкою.

Ще одним різновидом заповіту є секретний заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, котра його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача.

Громадянин при складанні заповіту може призначити виконавця заповіту, яким може бути фізична особа з повною цивільною діє­здатністю або юридична особа. Якщо в заповіті спадкодавець зазначає спадкоємцями кількох осіб, то виконавцем заповіту може бути призначений один з них. Крім того, виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом.

Спадкоємцям надається право контролювати дії виконавця заповіту.

Цивільним кодексом України передбачено певні вимоги щодо складання та посвідчення заповіту. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця і часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт у зв’язку з хворобою або фізичною вадою, за її дорученням заповіт у її присутності підписує інша особа. Відповідно підпис зазначеної особи засвідчує нотаріус із зазначенням причин, з яких заповіт не може бути підписаний особисто спадкодавцем.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, котрі мають право вчиняти такі нотаріальні дії. До них відносяться посадові чи службові особи органу місцевого самоврядування і різних закладів та установ.

При посвідченні заповіту вищезазначеними службовими особами (крім посадових, службових осіб органів місцевого самоврядування), а також у разі посвідчення заповіту від імені особи, яка через фізичні вади не може сама прочитати заповіт, є обов’язковою присутність не менше двох свідків. В інших випадках посвідчення заповіту при свідках відбувається за бажанням заповідача. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносять відомості про їх особи.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Можливий варіант, коли нотаріус на прохання особи записує заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем та підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Якщо особа, яка бажає укласти заповіт, за станом здоров’я не в змозі з’явитися до нотаріальної контори, вона має право запросити нотаріуса додому, де, із врахуванням вимог законодавства про нотаріат, буде посвідчено заповіт.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є недійсним. За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Наприклад, складання заповіту під впливом насильства з боку спадкоємця. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізичні особи, які підписують заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Світлана ШУШКЕВИЧ,

завідувач районної державної нотаріальної контори.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!