Газета по-надвірнянськи
 

Надвірнянщина пам`ятає

26 жовтня 2012, 11:45 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 354 переглядів

28 жовтня відзначаємо 68-му річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Із червневого світанку 1941 року, коли пролунали перші постріли і гітлерівські частини форсували Західний Буг, і до початку зими, коли майже всю територію України захопив агресор, на теперішній території України гинули люди та велися кровопролитні бої. Повністю Україну німецько-фашистські загарбники окупували влітку 1942-го, коли внаслідок поразки радянських військ під Харковом німецькі війська почали наступ на південь.

17 липня 1941 р. Гітлер підписав наказ про запровадження на окупованій території Радянського Союзу цивільного управління. Територію України штучно поділили на окремі адміністративні одиниці. Зокрема, із частини українських земель, які раніше належали Польщі (Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області, без північних районів), утворили т. зв. «дистрикт Галичина» із центром у Львові. У серпні 1941 р. генерал-губернатор Франк за наказом Гітлера включив Галичину до складу Генерал-губернаторства, яке складалося з частини окупованих нацистами польських земель.

В Україні діяли каральні органи нацистів (СС, гестапо), які проводили терор проти мирного населення. Загалом в Україні в період окупації вбито 3,9 млн. мирних жителів і 1,3 млн. військовополонених. Окупаційна політика мала відверто колоніальний характер.

У той час, за сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941-1945 рр. становлять близько 9 мільйонів людей. Цілком чи частково на території республіки зруйнували понад 700 міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів людей. Також повністю чи частково знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки України у війні сягнули 40%.

Не обминуло це лихо і наш край. Тільки в одній Надвірній за період німецької окупації розстріляли понад 6 тисяч мирних громадян. Під час каральних акцій у 1941-1943 pp. у Делятині знищили більше двох тисяч чоловік. Щоб залякати місцевих жителів, гітлерівці привселюдно розстрілювали найбільш свідомих українців. 17 листопада 1943 року під єврейською синагогою у Станіславі серед 25 розстріляних прикарпатців було 11 надвірнянців. Розстріляли 10 українських патріотів у Ворохті, серед яких жителі Надвірної, Ямної. Розстрілювали також у с. Пнів та інших населених пунктах. Сотні жителів Надвірнянського краю насильно вивезли на примусові роботи до Німеччини.

Можливість звільнення України від німецько-фашистських загарбників з’явилася після перемоги Червоної Армії під Сталінградом. На початку 1943 року радянські війська почали вигнання загарбників з території України.

 30 березня 1944 р. перша гвардійська танкова бригада полковника В. Горелова, зім’явши заслін німецьких військ у районі сіл Товмачик і Саджавка, заволоділа містом. Слідом йшла піхота. У Надвірній займав оборону один не повністю укомплектований батальйон. У цей час до міста підійшов полк угорців, які намагалися захопити шосе на Станіслав. Однак, втративши зв’язок із своїми тилами, він здався радянським військам. Бої за Надвірну відбувалися з перемінним успіхом.
18 квітня під тиском гітлерівців радянські війська залишили Надвірну.

Бої за остаточне звільнення міста від німецьких військ почалися 25 липня 1944 р. Напередодні, 24 липня польова комендатура наказала вивести зі Станіслава до 13 год. дня німецькі війська і всі урядові установи. Вони перейшли до Надвірної. Сюди перебазувалася й німецька гірська дивізія. Звідси відбувалася евакуація до Угорщини. Однак, несподівано у місто ввірвалася 271 стрілецька дивізія Червоної Армії. 26 липня радянські війська повністю заволоділи містом. У боях за Надвірну загинуло 189 воїнів, яких поховано у двох братських могилах. У 1967 році їх перезахоронили в одну братську могилу на міському кладовищі.

На фронтах Другої світової війни у радянській армії воювало 408 надвірнянців. За час війни завдано значної шкоди промисловим підприємствам, громадським установам; зруйновано приміщення школи, поліклініки, устаткування нафтопереробного заводу, 209 будинків.

Визволення України яскраво продемонструвало мужність і героїзм українського народу, його готовність до самопожертви у найтяжчі часи. Кожен мусів вистояти та перемогти грізного ворога, де б він не воював проти фашистських окупантів – у рядах Червоної армії, у партизанських загонах, у підпіллі Організації Українських Націоналістів чи у складі Української Повстанської Армії. Подвиг кожного, хто вніс свою частку в знищення загарбників та вигнання їх із нашої землі, не повинен бути забутим нащадками.

Вічна пам’ять полеглим та вічна слава живим визволителям України!

Микола ЗАБАЧИНСЬКИЙ,

голова районної організації ветеранів України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!