Стримбівське весілля

Не минуло й двох місяців, як у Стримбі святкували День народження села. А на свято Покрови Пресвятої Богородиці невеликий, але гостинний, клуб заледве вмістив усіх бажаючих. Старших – аби згадати і сплакнути за молодими літами, молодих – щоби навчилися й задумалися, що то несе прогрес і як нівелюється краса весільних обрядів у сьогоднішній час.

Зустрічали гостей на порозі справжні музики. А за порогом …пірнаєш як у рукавичку, куди гості все прибували й прибували. А на сцені старший дружба Юрій Андрейчук і дружка Ганна Дубінська уклінно виголошують: «Просили тато й просили мама…». А колоритний гуцул-староста, підперезаний вишиваним рушником, вітає ґаздів і родину з великим святом у радісну днину та просить приступати кожного до «своєї» роботи: музик – грати, свашок – співати, батьків молодого виряджати за своєю долею.

Весільні ритуали збирали усім миром. Старожили вповідали й научали пісень, бо усе дійство супроводжувалося ладканками. Клубні працівники Ольга Попович та Любов Кричовська відповідали за організацію, збирали учасників, музик.

Приємним сюрпризом стало те, що на рівні аматорів сцени виступали усі працівники сільської ради на чолі з головою села Любомиром Дубіщаком, який подякував гостям, що так купно зібралися, і благословив молоду пару.

Було тут усе за старовинним звичаєм. І «складка» для молодих, і гощення з одного келішка від весільного старости й кухарок Наталії Дворецької та Оксани Герби, танці й весільні пісні. А щоби гості не чекали четвертої години, молоду завили у хустку значно раніше та ще й у кожух обпантали. У дарунок молодому подружжю нат­хненно співали Тетяна Якуш і Всеволод Герба, яких це ще колись чекає.

Най Бог помагає!

Любов ОРЕЛ,

заслужений працівник культури України.