26 жовтня 2012, 11:44 | Рубрика: Влада, Закон Версія для друку
887 переглядів
Європейська Хартія місцевого самоврядування прийнята під егідою Конгресу Місцевих та Регіональних Влад Європи і відкрита для підписання державами-членами Ради Європи 15 жовтня 1985 р. і набрала чинності 1 вересня 1988 р. Майже всі держави-члени Ради Європи є учасниками Статуту. Виняток становлять три мікро-держави: Монако, Андорра та Сан-Марино. Нові держави-члени Ради Європи планують ратифікувати Статут при першій же можливості. Хартія встановлює необхідність конституційного регулювання автономії місцевого самоврядування.
Хартія складається з Преамбули та трьох частин. Преамбула закріплює фундаментальні принципи Хартії, якими є: роль місцевого самоврядування в забезпеченні демократії, ефективного управління та децентралізації влади; роль муніципальних утворень у розвитку Європи; необхідність для муніципалітетів мати широку автономію.
Перша частина містить основні положення щодо місцевої автономії. Зокрема, закріплюється на необхідності конституційного і законодавчого регулювання місцевого самоврядування (ст. 2), визначається поняття місцевого самоврядування (ст. 3), встановлюються принципи організації та діяльності органів місцевого самоврядування (ст.4), наприклад, наявність предметів ведення і повноважень органів місцевого самоврядування, що дозволяють останнім ефективно вирішувати питання місцевого значення.
Інші статті першої частини фіксують необхідність чіткого муніципального поділу (ст. 5), самостійного визначення органами місцевого самоврядування своєї структури, право наймати муніципальних службовців для забезпечення діяльності вибраних посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 6, 7). Цілями ще двох важливих статей є обмеження адміністративного контролю за нормоутворення органів місцевого самоврядування (ст. 8) і необхідність забезпечення наповнення місцевих бюджетів (ст. 9). Стаття 10 закріплює право органів місцевого самоврядування співпрацювати між собою і створювати міжмуніципальні асоціації, а ст. 11 – можливість судового захисту місцевої автономії.
Друга частина містить різні положення щодо зобов’язань держав, що підписали і ратифікували Хартію, виходячи з наміру забезпечити баланс між нормами Хартії та інституційно-юридичними особливостями держав.
Третя частина регулює процедурні питання, зміст яких, як правило, стандартний і є в наявності у всіх конвенціях Ради Європи: підписання, ратифікація та набрання чинності (ст. 15), територіальна сфера дії (ст. 16), денонсація і нотифіцікація (ст. 18 , 19).
За матеріалами Інтернету.
Відділ з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю апарату РДА.