Байдужість на тлі слова

Уже протягом одного року відвідую літературну студію «Бистрінь» у Надвірній. Моя дорога з Івано-Франківська до Надвірної пролягає через мальовниче село Тисменичани. Здалеку зауважую величаву церкву, а по інший бік – велика школа, центр культурного життя села. Будівля, як будівля. І ось нагода…

На велике свято Покрови Пресвятої Богородиці у нашої студійки Світлани Ткачук особисте свято – презентація поетичної збірки «Осіння партитура» в її рідному селі, на яку вона і ми з нетерпінням чекали.

Торжество відбувалося у школі, де авторка певний час працювала вчителем української мови та літератури. Хороше враження на мене справила школа, гарно оформлене фойє в народному стилі, просторий актовий зал із великою сценою, сучасна апаратура. Такою презентацією може гордитися не тільки школа, але й район.

Невимовно красиво, з великим смаком складена програма проведення свята. На тлі поезії Світлани Миколаївни осіннім віночком впліталися художні номери: пісні, декламування віршів, вітання колег по перу, друзів та одної із колишніх учениць. Дійство почалося, а я все повертала голову до дверей. Чекала, бо в такому великому залі було мало людей. Дуже стало дивно і якось образливо за молоду жінку. Світлана Ткачук – чудовий учитель, чесна, відверта, прямолінійна людина, і ці всі якості її натури чітко, мов червоним шнурочком, проходять через всю її поезію: громадянську, ліричну, інтимну. Її творчість високо оцінили й підтримали знані літератори нашого краю – Євген Баран, Ярослав Ткачівський та ін. Книга випущена і побачила світ. Вона заслужено прикрасить шкільні та інші бібліотечні фонди у Надвірнянському районі, тому що у ній життя і про життя, описане мудро, з гідністю. На цих творах, вірю, вчитиметься не одне покоління.

Дивилася на сцену і зустрічалася поглядом з такими красивими чорними та сумними очима, на дні яких втопилася образа. Мені од відчаю за колегу хотілося крикнути: «Люди – агов! Де ви? Де ваша сердечність, людяність, де гордість? Адже маєте ким гордитися у вашому такому великому селі, у такій гарній школі. У ній працювала перлина з Божим даром до поетичного, слова, яким прославляє, як патріотка, свій край, людей, Україну. То де ж ті небайдужі односельці й шанувальники творчості Світлани?».

Поверталася я додому з двояким настроєм. Радість та гордість за талановиту Світлану Ткачук, яка напише, я впевнена, ще багато хороших творів. І жаль за тими байдужими, котрі не прийшли, а повинні були бути тут і підтримати свою рідну людину, той дорогоцінний діамант, що трапляється в природі рідного краю не так часто…

Данута СЕМ`ЯНІВ,

член літстудії «Бистрінь»,

м. Івано-Франківськ.