Газета по-надвірнянськи
 

НАДВІРНЯНСЬКОМУ ЛІЦЕЮ – 20

9 листопада 2012, 12:40 | Рубрика: Духовність, Культура, Свята Версія для друку Версія для друку 1,194 переглядів

Освітанайвеличніша з усіх земних благ, але тільки тоді, коли вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно даремна.

Р. Кіплінг.

Храм науки для обдарованих дітей

Ми живемо в такий час, коли без оволодіння науковими знаннями в сучасному світі важко досягти успіху.

У 1992 році на Надвірнянщині заснували заклад нового типу –ліцей. Ініціатором створення закладу став Тришак С. А. До процесу створення ліцею прилучилися кращі педагоги району, які досконало володіли традиційними формами і методами організації навчально-виховного процесу: Яновський Я. В., Вірстюк О. І., Возна Л. І., Гурмак Г. В., Ілько М. М., Юрчило М. В., Осташук О. І., Дерев’янко Л. О., Дмитрук І. В. Повага до учнів, віра в їхні здібності, наполеглива праця, терпіння – ось основні орієнтири, на яких будувався увесь навчально-виховний процес. Варто відзначити, що Надвірнянський ліцей об’єднав навколо себе не тільки обдарованих фізиків і математиків, але й гуманітаріїв. Це і стало однією з передумов успіху.

Наполеглива праця педколективу дає свої плоди. За час існування закладу ліцей дав путівку в життя 1028 випускникам. Усі вони здобули або здобувають вищу освіту в провідних навчальних закладах України та за кордоном.

Вагомі досягнення видно неозброєним оком. За 20-річну історію закладу понад 200 ліцеїстів стали переможцями та призерами Всеукраїнських олімпіад та конкурсів ІІІ-IV етапів, а також мали досягнення в Малій академії наук. Успіхи наших вихованців допомагають їм повірити в себе, розвивають прагнення постійно вдосконалювати науковий рівень, зміцнити свій соціальний статус, а також стимулюють до досягнення нових перемог і цілей. Приємно відзначити, що серед випускників нашого закладу є відомі, знані люди: кандидати наук, викладачі вищої школи, керівники підприємств, політики, письменники, журналісти, підприємці…

Сьогодні тут навчається 248 учнів. Надвірнянський ліцей став храмом науки для обдарованих та здібних дітей Надвірнянщини. Це сучасний навчальний заклад, де панує сприятливий мікроклімат, де відносини між усіма учасниками навчально-виховного процесу побудовані на засадах толерантності, доброзичливості, взаєморозуміння, самореалізації. В інтелектуальному житті педагогічний колектив і вихованці зливаються в єдиному прагненні досягати найвищих результатів не тільки на олімпіадах і конкурсах, а й успішно складати ЗНО. Так, наприклад, у 2011 році серед всіх загальноосвітніх навчальних закладів України за результатами ЗНО з математики ліцеїсти увійшли в першу п’ятірку кращих.

Створено належні умови, щоб задовольнити потреби молоді в одержанні якісної освіти для вступу у вищі навчальні заклади відповідного спрямування. Ліцей оснащено двома мультимедійними проекторами та комп’ютерними класами, є вільний доступ до мережі Інтернет, наявна електронна пошта та власний сайт. Інформаційні та комп’ютерні технології допомагають зацікавити ліцеїстів, підвищити ефективність та якість знань, зробити процес пізнання творчим і, звичайно, стимулювати учнів до самоосвіти. Ми робимо перші кроки у впровадженні дистанційного навчання.

Уже 20 рік поспіль ми впевнено тримаємо високий рейтинг навчального закладу Надвірнянщини. Віримо, що у майбутньому результати навчального процесу будуть ще вищими, а засоби, які використовуватимуться для поставленої мети, ефективнішими.

Антон РЕВТЮК,

директор ліцею.

Вдячне слово батьків

Становлення ліцею відбувалося паралельно із становленням молодої незалежної Української держави.

Антонові Омеляновичу Ревтюку вдалося підібрати висококваліфікований вчительський колектив, що стало запорукою отримання грунтовних знань учнями цього закладу. І не тільки. Ліцеїсти розвиваються тут всебічно, чому сприяє професійна позакласна робота педагогів. Пригадую, коли я ще очолював клуб НГВУ, які чудові вечори та інші різноманітні заходи тут проводив ліцей… Так що учні ліцею виросли практично на моїх очах.

Але нині найбільше гордість проймає за те, що з Надвірнянським ліцеєм пов`язане життя моєї сім`ї. Адже тут навчалися всі троє моїх дітей. Першою шлях до ліцею відкрила старша дочка Уляна. Потім (через кожних три роки) молодші Вікторія і Максим. Вчилися із великим задоволенням. Здобули міцні знання. Це уможливило подавати їм документи на державну форму навчання у п`ять найкращих класичних вузів України. Як результат – вища освіта, престижна високооплачувана робота у столиці.

Вікторія після закінчення аспірантури Національного університету «Львівська політехніка» працює директором відділу сертифікації ТОВ «Київський сертифікат». Уляна отримала вищу освіту також у цьому вузі, спеціальність «Системи автоматики і управління». Працює старшим спеціалістом із тестування програмного забезпечення на фірмі «Luxoft», проект Deutsche Bank. У Києві зустріла свою долю – Ількая Акденіза. То проживають вони тепер у двох столицях: українській і турецькому Стамбулі. Наймолодший Максим після закінчення магістратури на факультеті електроніки за спеціальністю «Медичні акустичні та біоакустичні прилади та апарати» в Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут» також влаштувався на роботу в Києві. Зараз він працює сервісним інженером відділу діагностики в українсько-корейській фірмі «Медігран».

Ми з дружиною Оксаною Михайлівною дуже пишаємося своїми дітьми та їхніми успіхами, чому завдячуємо колективові Надвірнянського ліцею. Зокрема, улюбленим педагогам наших дітей: Тетяні Степ`як, Ярославові Яновському, Степанові Трішаку, Наталі Білоус, Іванові Дмитруку, Романові Писклинцю, Зоряні Літвінас, Людмилі Возній і ще багатьом талановитим учителям, які скерували наших дітей у їхніх бажаннях і меті, дали їм надійну путівку в життя.

Сердечно вітаючи з ювілеєм ліцею, бажаємо всьому колективові міцного здоров`я, здібних учнів, щоб педагогічна нива їхня була довгою, щасливою і під добрим захистом ангелів-охоронців.

З глибокою пошаною

Оксана та Іван СТЕПНИКИ,

м. Надвірна.

Степан ТРИШАК: «Я, передусім, учитель»

На освітянській ниві Степан Андрійович Тришак – уже півстоліття. А разом із дружиною, також учителем, школі віддали 98 найкращих, найпродуктивніших своїх життєвих років.

Як, власне, виникла ідея створення такого закладу?

– У першу чергу, мене зав­жди дивувало, чому рівень освіченості, скажімо, колишніх гімназистів набагато вищий від рівня нашого учня. Я прийшов до висновку: тому, що гімназистами не всі стали, а лише ті, котрі хотіли вчитися. А ми вчили всіх і всього: і тих, котрі хотіли, і тих, які не хотіли. Але того рівня освіченості випусників не досягали, бо орієнтувалися на середнього учня. Так виникла ідея про школу нового типу.

Працюючи у відділі освіти, я запропонував уже новій владі капітально відремонтувати приміщення школи-інтернату і створити там районну гімназію. Звичайно, влада на це не погодилася, бо потрібні були певні витрати. Тоді, знаючи, що традиційно в районі гімназії не було, я загорівся ідеєю створити ліцей. Погодилися, щоб це був заклад нового типу із 4-річним терміном навчання, з відбором учнів, із поглибленим вивченням математики і фізики.

Досвіду не було. Тоді із новопризначеним директором Антоном Ревтюком поїхали до Львова, де при університеті й донині діє ліцей. Зверталися також до івано-франківських вузів. Тож доводилося складати програми самостійно, узгоджувати їх із відповідними кафедрами цих та інших вузів. Найбільше нам сприяли Івано-Франківський інститут нафти й газу та Львівський політехнічний. Потім ще зв`язалися із Харківським авіаційним, Київським політехнічним, які також нас підтримали рекомендаціями. Так вдалося налагодити тісну співпрацю.

До речі, наші навчальні програми були досконалими. Вже зараз є міністерські, але вони набагато гірші. Бо складають їх в основному люди без досвіду роботи в навчальних закладах.

Нині у дітейне надто велике бажання вчитися. Як Ви гадаєте, чому?

– Знання нині взагалі нівелюються через те, що таке ставлення нашої держави, якій, очевидно, не потрібні мудрі, освічені українці. Не знаю, чому ніхто з цього не робить висновки.

Степане Андрійовичу, на Ваш погляд, які зміни варто першочергово здійснити в освітянській галузі?

– Передусім, спростити навчальні програми, бо вони дуже перевантажені. Удосконалити процес створення профільності предметів, щоб дитина мала вибір у своєму навчальному закладі, а не робити цілу школу, скажімо, з гуманітарним нахилом…

Будемо сподіватися, що відповідальні за освітянську галузь у державі все-таки підійдуть мудро до реформ, а не залишать все на самоплив. А поки щоВаші побажання ліцею-ювіляру.

– Ліцею бажаю прекрасних учнів, бо ми завжди живемо учнями. Хотілось би розширити його можливості, щоб охопити більше школярів з району, зокрема, із сільської місцевості, де немає можливості вивчати цей профіль. Зичу колегам міцності духу, віри в покращення справ як у педагогічній галузі, так і в Україні загалом.

Редакція часопису «Народна Воля» приєднується до таких побажань.

Час невпинно крокує вперед…

Хвилювання… П’ять червоних троянд, таких колючих зовні і ніжних у душі… Повний рюкзак нових вражень і почуттів переливається чорними словами на білих аркушах книг… Не йду, а пливу стежиною осінніх фарб до нового життя… Із такими відчуттями три роки назад я ступила на ліцейський поріг… Уже з перших кроків я зрозуміла, що стала невід’ємною частиною ліцейської родини… Відчула тепло і затишну атмосферу турбот­ливих викладачів. Вони – наче Сонце для Все­світу – джерело сили, яке допомагає кожному знайти себе у цьому великому світі, знайти свій шлях; проявити таланти та здібності, досягти успіху, а головне – залишатись людиною…

Час невпинно крокує вперед… Ось уже останній рік у ліцеї, найважчий рік для кожного четвертокурсника. Адже буквально через декілька місяців ми усі розбіжимося хто куди. Рік, коли доведеться попрощатись з улюбленими викладачами і своєю маленькою сім’єю – своїм курсом… Разом ми пережили падіння і злети, підтримували один одного у тяжкі хвилини і раділи у щасливі миті… Скільки яскравих спогадів… Цікаві уроки, предметні тижні, туристичні, спортивні змагання, українські вечорниці, турніри ерудитів та олімпіади, поїздки, зустрічі з цікавими людьми.

За ці три роки ми стали справжньою сім’єю, де відносини побудовані на засадах то­лерантності, доброзичливості, взаєморозуміння, самореалізації.

Тобто ліцейське життя – це ті ж самі троянди, з якими ми ввійшли у це життя. Воно тернисте зовні, адже це роки, коли переживаєш одні з найважливіших моментів, напружені миті хвилювання… Але насправді воно тихе і спокійне, таке ж прекрасне, як червоні троянди…

Файчак ІРИНА,

учениця Надвірнянського ліцею.

Місце зустрічі змінити не можна…

На зустрічі випускників у 2011 році за столом сиділа сім’я IV-А курсу. Усі ми працюємо в різних сферах, маємо власні сім’ї, виховуємо дітей, але залишилися такими ж щирими та простими, якими були у ліцеї.

На зустрічі ми раділи успіхам своїх однокурсників та намагалися допомогти порадою, як знайти вихід у певних життєвих ситуаціях. Відрадно було бачити, що мої однокласники зберегли людяність, яку в нас виховали найкращі вчителі: Кароляк Галина Романівна, Яновський Ярослав Володимирович, Дерев’янко Людмила Олександрівна, Савчинець Галина Дмитрівна, Гурмак Галина Василівна, – надихаючи власним прикладом, вкладаючи часточку своєї душі. Тоді ми відчували гордість за їхню святу працю.

Ліцей ніколи не був просто школою…Це була велика галаслива барвиста сім’я.

Наш клас стояв біля витоків заснування ліцею разом із першим педколективом у 1992 році, а коли ми ступили на поріг дорослого життя у 1996 році, ставши студентами вишів, довго не могли попрощатися з рідними ліцейськими стінами та вчителями. Перші роки ми часто поверталися, ділилися своїми здобутками, відчуваючи щиру радість вчителів за наші досягнення. І сьогодні, приїжджаючи до Надвірни, відчуваю глибоко в серці щем, коли проходжу повз ліцей.

Учителів колишніх не буває, тому щиро дякуємо за щоденну працю директору та всім учителям ліцею. Низький Вам уклін від Ваших випускників IV-А 1996 року.

Ірина МАЗУР (МІКУЛІНСЬКА),

кандидат економічних наук, заступник проректора з наукової роботи, Івано-Франківський університет права ім. Короля Данила Галицького

На березі дитинства

Саме ліцей допоміг нашому синові Жираку Володимирові повірити в себе, свої уміння і знання.

Першою людиною в ліцеї стала для нього вчителька німецької мови – Гурмак Г.В. Її доброта і материнська турбота зобов’язують учнів ретельно готувати домашні завдання. І як результат цієї праці – ІІ місце у ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з німецької мови.

За досягнуті успіхи в житті сина наша сім’я завдячує класному керівникові, вчителю математики – Літвінас З.В. Завдяки їй він здобув 5 грамот з математики, серед яких найдорожчі – за І місце у ІІІ етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з математики та участь у IV етапі Всеукраїнської олімпіади.

Базовий предмет математики став для нього основою для участі у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАНУ. У Києві він двічі ставав переможцем ІІІ етапу такого конкурсу. Велика заслуга у цій перемозі належить також вчителеві інформатики Дмитрику І.В. Як творчий учитель, він зумів визначити вдалу тему роботи, допоміг в її оформленні. З інформатики Володя здобув теж ІІІ місце на обласній олімпіаді.

У випускному класі він зайняв І місце в обласному конкурсі учнівських проектів «Я – громадянин України».

Загалом за 4 роки навчання в ліцеї Володя одержав 21 грамоту, стипендію облдерж­адміністрації та президентську стипендію. Закінчивши навчання в ліцеї, вступив до Львівського Національного університету ім. І.Франка на факультет прикладної математики та інформатики державної форми навчання. Навчаючись в університеті, виграв на конкурсній основі стипендію україно-датської фірми «Інтер-Логіка», куди його запросили на роботу. У даний час працює програмістом на цій фірмі. Перебував у робочій поїздці у Відні та Копенгагені.

Ми, батьки, бачимо скромні діла вчителів Надвірнянського ліцею, а це, мабуть, і є щастя. Щира подяка  Вам і низький уклін за щоденну працю і тепло у серцях.

З повагою

Наталя та Петро ЖИРАКИ.

Моє учительське серце – в ліцеї

Господь Бог, мабуть, благословив мій шлях у неозорий світ шкільного життя. Фах учителя приваблював ще з учнівської лави. У Надвірнянському ліцеї працюю з перших днів його заснування.

Важко було спочатку, не вистачало підручників для поглибленого вивчення іноземних мов. Спільно з учителем англійської мови Людмилою Олександрівною Дерев’янко працювали, не шкодуючи часу, готували підручник та додаткові матеріали, розробляли граматичні вправи та тести, щоб уроки іноземної мови були змістовними й цікавими, щоб учні здобували ґрунтовні знання. Потрібно було лише одне – самому «горіти», щоб «запалити» інших.

Щороку учні ліцею є призерами обласних олімпіад з іноземних мов, а також переможцями ІІ і ІІІ етапів Малої академії учнівських науково-дослідницьких робіт.

Своїм досвідом ділимося з учителями району, області. Багато випускників ліцею працюють у Німеччині, Польщі, Данії та інших європейських країнах. Підтримуємо зв’язки з інститутами в Мюнхені та Києві, звідки отримуємо багато матеріалів країнознавчого характеру, підручники, газети та журнали. Незабутні враження залишилися в ліцеїстів після відпочинку в літньому таборі в м. Яремчі, де вони мали змогу покращити свої знання з іноземних мов, спілкуючись із носієм мови, мешканцем Канади.

Пройдено певний шлях, позаду чимало здобутків, а попереду ще багато цікавого, незвіданого. І дуже хочеться вірити, що велика ліцейська родина зможе дружньо, по-новому, мудро долати вершини, вирішуючи головну проблему освітньої галузі України – забезпечення рівного доступу до якісної освіти обдарованим дітям.

Галина ГУРМАК,

учитель-методист, відмінник народної освіти

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!