Газета по-надвірнянськи
 

Народністю, талантами і приязню запам`яталися відвідини Косівського краю

2 листопада 2012, 12:56 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 569 переглядів

Переконувати когось, а особливо колег-журналістів, у тому, що Косівщина, як серцевинний край Гуцульщини, має свої таланти, секрети майстерності і невичерпний запас для творчого розвою – справа не вельми виграшна.

Запрошує приватна садиба «Медвежа» у селі Лючі

Однак, спробуємо під враженнями поїздки під час обласного журналістського прес-туру в Косівському районі подати свій погляд на те, чого ми досі, можливо, не знали, не відчули, не усвідомили.

Уже перші зустрічі у районному центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів у Яблунівській лікарні, відвідування маєтку святого Миколая Національного природного парку «Гуцульщина» у с. Пістині і пасіки святого Миколая та розсадника з вирощування лісоутворюючих і декоративних дерев і кущів цього парку у с. Кобаках наводять на думку, що тут мають серйозну і довготривалу програму роботи з дітьми, для дітей, для зміцнення їхнього фізичного і духовного здоров`я, для виховання багатогранного – у патріотичному, громадянському і мистецькому планах – українця.

І хоча у центрі реабілітації можуть зараз прийняти доброго півтора десятка дітей, тут вже працюють над перспективою, бо потреба у цьому є набагато більша. Педагогічне виховання у цьому центрі тісно пов`язане з медичною допомогою, а згодом дітей направлятимуть на море, для лікування у дельфінарії та в центри соціальної реабілітації у столиці та великих містах.

Ось така мальовнича пасіка Святого Миколая у селі Кобаки на Лісничівці

Як тонко, вміло і майстерно підходять до виховання дітей у маєтку святого Миколая можна переконатися, оглянувши численні експонати, листи малечі, малюнки, світлини, ознайомившись зі щирими сердечними відгуками. Бо насправді наш нестримний і не завжди виправданий ритм життя і страшезна розрахунковість та матеріалізм вимагають людяності, милосердя і щирого серця. А це все якраз отримує малеча у маєтку святого Миколая.

Лікар і фахівець апітерапії Микола Балаш з онуком пропонує продукти бджільництва

Сімейний оздоровчий комплекс «Бджолиний рай» – багатопрофільна пасіка», де пасічникує, радить і лікує Микола Балаш, яскраве підтвердження того, що попри традиційну офіційну медицину маємо можливість вдаватися до нетрадиційної, народної. Направду, Божа комаха, як охрестили бджолу, має величезну силу і природну можливість дарувати нам здоров`я. Лише уміймо шанувати цю комаху і бути мудрими з природою. Микола Балаш пропонує ліки на основі продуктів бджільництва чи не від кожної хвороби. Народившись у Чернігівській стороні, він зараз свій досвід лікаря і народного цілителя передає не лише косівчанам і гостям Гуцульського краю, але й по всій Україні. Аромат гуцульського чаю, виготовленого з екологічно чистих гірських трав, секрети бджолярської справи і побажання якомога частіше прилучатися до продукції бджільництва, які ми спізнали і відчули у спілкуванні з Василем та Марією Палійчуками на пасіці святого Миколая, ще й донині не покидають нас.

Журналістський гурт біля оновленого корпусу управління соцзахисту населення Косівської РДА

Однією із цілей наших прес-турів є не просто знайомство із так званими показовими, як мовиться, для відмітки заходами чи закладами або підприємствами й установами, але й заглиблення у суть новизни вирішення виробничих, побутових проблем наших краян у галузі освіти, культури, туризму, відпочинку й оздоровлення. З цього огляду приватна садиба «Медвежа» у с. Лючі служить добрим взірцем як може запрацювати іноземний капітал в Україні. Тут знайшли роботу 15 сільських жителів, оберігається фауна (олені, кабани, фазани), створені умови для відпочинку в готелі людей, працюють над перспективою ширшого залучення згаданої садиби у систему зеленого туризму. Підприємливі люди Надвірнянщини можуть з інтересом і залюбки ознайомитись із цим закладом і не без успіху творити таке диво на теренах нашого краю.

Отець Роман із Москалівської церкви вдячний голові РДА Ярославові Шинкаруку за розуміння потреб парафіян

Спорудженням церковних храмів зараз мабуть не здивуєш нікого. А от на Косівщині, у самому райцентрі відбудували після пожежі Москалівську Греко-Католицьку церкву святого Василія Великого. І сталося це диво протягом двох років. Храм побудований винятково з дерева з використанням гуцульської різьби на вхідних дверях, на іконах-образах, на стінах тощо. Всередині церкву не розмальовуватимуть, а ставитимуть навісні ікони. «Кращого художника за Бога нема», – стверджував нам отець-парох Роман.

Своїми талантами вразило село Річка

Родина Грималюків-Кіщуків на обійсті хати-музею свого родича –заслуженого майстра народної творчості ҐІвана Грималюка

Побувавши у хаті-музеї заслуженого майстра народної творчості України Івана Грималюка у с. Річка, ознайомившись із виставкою з художньої різьби на дереві Миколи Грепіняка та його сина Василя (вони справді творять дивовижні різьблені речі сакрального характеру), ми відчули, що у цьому віддаленому селі, яке є окрасою Карпатського краю і гуцульського фольклору, є ще такі таланти, котрі по праву можуть зацікавити і здивувати без перебільшення будь-яку державу Європи. Лише треба бути наполегливішим. Маємо велику перевагу, як мовиться, в автентичності, у природності, у ще не до кінця оглобалізованому характері наших звичаїв і обрядів, нашої культури і мистецтва, ще маємо великий запас міцності духу батьківського і дідівського, щоб доказувати своє вміння і талант. І це особливо ми відчули у с. Річці. Хіба можна було втриматись від захоплення та емоцій, які переповнювали нас, коли чотири покоління-верстви цієї гірської школи танцювали «Аркана». Директор школи Іван Кіщук тут заодно є сільським дяком. Сільський голова Марія Копчук зі своєю сестрою Анастасією Костюк чарували не лише піснями, але й змушували задуматися, чи не зарано ми відірвалися від кореня рідного села, від батьківського порогу, намагаючись поринути у зглобалізований світ.

У своєму спілкуванні з місцевим керівництвом ми відмітили, що нас не завантажували засиллям цифр та економічними розрахунками. Оте засилля цифр і тверезий, ґаздівський гуцульський розрахунок ми бачили і відчували наяву. За таку щиру і приязну можливість глибше пізнати Косівський край залишається лише подякувати голові райдержадміністрації Ярославові Шинкаруку (до речі, генерал-майору міліції), першому заступникові голови РДА Іванові Грималюку, заступникові голови РДА В. Совіздранюку, заступникові голови районної ради В. Жмендаку, заступникові керівника апарату – керівникові прес-служби ОДА Тамарі Лейбюк і голові облорганізації НСЖУ Вікторії Плахті.

Іван ГРИДЖУК (текст і світлини)
«Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!