Газета по-надвірнянськи
 

Пам`яті незламного борця

9 листопада 2012, 12:13 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 307 переглядів

У Саджавці – синьо-жовта осінь. Чиста блакить неба і куполи золотистих верхівок дерев на горі Діл, у місцях криївок і боїв УПА. А ще два синьо-жовті знамена розвіваються на сільському цвинтарі на могилі Володимира Васильовича Андрушка.

Сорок днів тому село і всі прогресивні організації Надвірнянщини розпрощалися з нашим односельчанином, незламним борцем за волю України, в`язнем совіцьких концтаборів, шестидесятником.

Володимир Андрушко усе своє свідоме життя присвятив Україні. Аналіз своєї діяльності подав у передньому слові до власної збірки п`єс «Кривавий засів»:

«Чим більше моє сонце клониться до заходу, тим частіше задумуюсь над тим, що доброго по собі залишу людям. А життя моє в минулому склалось так, що був я свідком і учасником боротьби за незалежність України. Бачив я й боротьбу УПА проти більшовицьких окупантів і можу сказати, що своїм героїзмом, самопожертвою вона не має собі рівних у нашій історії.

Якщо раніше я вважав своїм обов’язком чинити спротив окупантам, то в Українській державі думаю над тим, як розказати правду про тих, які боролись, карались чи й гинули за нашу свободу. До цієї теми я вже звертався й раніше, та кажу про це й тепер у своїх п’єсах, може, в такій формі користі з цього буде більше.

Мій патріотизм, моя національна свідомість починаються ще з дитячих років. Великий вплив на мене мала тоді патріотична пісня, але особливо – слово, сказане зі сцени. Пам’ятаю, як у моє село приїжджав Коломийський мандрівний театр. Деякі його п’єси пам’ятаю й досі. А національна свідомість багатьох моїх односельців починалась з того, що на сцені читальні «Просвіта» місцеві аматори ставили вистави, які вчили любити Батьківщину, боротись за кращу її долю. Та живемо вже в Українській державі, але у спадщину від злочинної комуністичної системи ми дістали й таких громадян, які й досі не розуміють необхідність нашої незалежності, а тих, які боролись за неї, вважають ворогами».

Ми, саджавчани, гордимося земляком, учимося з його прикладу любити свою мову, націю, державу. І цю любов будемо передавати майбутнім поколінням.

«З дитинства з думою про тебе

Крізь днів сувій в життя іду,

Тобі співаю пісню свою,

Тобою мислю і живу.

Я стерплю все: біль, наругу,

І пересудів людських рій,

Щоб тільки ти була щаслива,

Щоб тільки вільним шлях був твій». (В. Андрушко)

Сьогодні, 9 листопада у Саджавському будинку культури відбудеться вечір пам`яті Володимира Андрушка.

Вічна йому пам`ять.

Слава Україні!

Героям слава!

Галина ХРИСТАН,

голова бібліотечної ради

с. Саджавки, член Національної спілки письменників України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!