Народна Воля » Линьмо до Серця Ісуса

Уже більше місяця у Камінному відправляють Богослужіння у новоосвяченому храмі Серця Христового УГКЦ. Перша листопадова неділя стала тим знаменним і найсвятковішим днем для каміннецьких парафіян і численних їхніх гостей з навколишніх сіл і нашого краю взагалі, коли після 20-річної напруженої праці, не позбавленої побутових емоцій, поривів і суперечностей, храм постав у своїй красі і величі.

Бо й, направду, маємо доходити до багатства своєї душі і приступати з любов`ю і миром до престолу. Для нас і надалі мають залишатися найголовнішими у повсякденні і на майбуття найсвятіші наймення і поняття – Бог, Церква, Україна. Про це у своїй проповіді наголосив Правлячий єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії Миколай Сімкайло, який у співслужінні з двома десятками духовенства освятив храм і відправив архиєрейську Службу Божу.

Владика закликав вірних ставати добрими і милосердними, молитися за добро і щастя України, не нарікати на свої життєві хрести, а намагатися щоденно робити добро для парафії, для родини, для України. Грамот Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ за сумлінну роботу зі спорудження храму та багатолітнє священиче служіння удостоєні церковне братство і сестринство та отець-парох Володимир Найда. Тисменичанський отець-декан Іван Качанюк, який першим почав Богослужіння у відновленому Каміннецькому храмі святої Параскеви за греко-католицьким обрядом у 1990-му, зачитав відповідні єпархіяльні документи про освячення храму. Серед отців-парохів Каміннецької церкви був і нинішній Надвірнянський отець-декан Ігор Шліхутка.

У своєму подячному слові отець-парох Володимир Найда щиросердечно дякував усім парафіянам (а багато з них, на превеликий жаль, не дожили до храмової урочистості) за їхню жертвенну працю і вболівання, аби у селі дзвони покликали спраглі душі до нового храму. І нехай поки що нема земної Подячної книги будівникам і жертводавцям храму, зате Небесний Отець оцінить їхню працю.

Спів хору з Івано-Франківського собору Святого Воскресіння прикрасив Божественну Літургію.

Новий храм вписується у сільський духовний ансамбль поруч із понад 300-літньою церквою Пресвятої Параскеви-мучениці і дзвіницею, які є пам`ятками культури, та капличкою.

А хіба не є символом, що престарий дуб (хто йому літа полічить – чи то три сотні, чи більше?) на церковному подвір`ї мовби перегукується чи думу думає про долю і душу християнську із двома своїми дубами-побратимами: одним уже зрілим, і другим, котрий своїми листочками ще несміливо тягнеться до небесних висот. Варто зберегти для нащадків таку символічну Трійцю.

Віриться, що камінчани своїми молитвами і своєю ревною християнською вірою не лише збагатять свої душі, а й дбатимуть, щоби новоосвячений храм своїм внутрішнім і зовнішнім виглядом, благоустроєм, миром і злагодою ставав тією притягальною духовною силою, яка б полонила людські душі.

Святість і сокровенність освячення Каміннецького храму Серця Христового і донині хвилює серця вірних парафіян