Газета по-надвірнянськи
 

Започаткували «Золоту книгу тверезості»

14 грудня 2012, 14:13 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 745 переглядів

За останнє десятиріччя поширення алкоголізму в Україні набуло катастрофічних розмірів і рис соціального лиха, що загрожує національній безпеці країни.

Проблема алкоголізму, що вже давно перетворилася на маштабну медико-соціальну небезпеку для українців, є направду реальною загрозою виродження нації. Адже алкогольна залежність призводить до найтяжчих психічних, особистісних і поведінкових розладів, адміністративних порушень і карних злочинів, розпадання сімей, сирітства дітей у сім’ях алкоголіків, бродяжництва, до венеричних захворювань та СНІДу. Невтішна статистика це підтверджує: причиною 43% розлучень стала проблема з алкоголем у сім’ї, у 67% дітей із сімей алкоголіків спостерігалися психічні розлади, діти алкоголіків у 4 рази частіше інших дітей з благополучних сімей уже в підлітковому віці також ставали алкоголіками. Це – одна з причин чому Україна зайняла перше місце в світі з дитячого і підліткового алкоголізму.

Духовні отці благословляють на опір зі злом

Якщо ще у 2002 р. пік алкоголізму припадав на людей віком 54 роки, то тепер він значно «помолодшав»: від недуги страждають, починаючи із 45 років, тобто у найпрацездатнішому віці. У лікарні не вистачає місць для лікування хворих. Збільшився жіночий психоз через надмірне вживання прекрасною статтю алкоголю. Набули масового поширення зловживання пивом школярами, студентами, вихованцями коледжів, технікумів, профтехучилищ. У 10-річному віці 28% школярів області уже споживають пиво, у 13 років – знайомляться з міцнішим алкоголем, а у 17 – лише 11% не вживають алкоголю. Пиво особливо шкідливо впливає на статевий розвиток молодого організму, як дівчат, так і хлопців. Ці та інші фактори сприяли тому, що у п’ять разів збільшилось захворювання на гепатит. Алкоголь знижує імунітет, навіть, серед тих, хто небагато випиває.

Смерть від алкогольного отруєння самогоном вже стала звичним явищем для нашого села. Недобросовісні збувачі гіркого трунку намагаються максимально здешевити «технологію» і продають своїм землякам, сусідам і, навіть, родичам справжню отруту. Помирають від неї здорові, у розквіті сил люди і ніхто за це не несе жодної відповідальності. Але ж ці масові випадки смерті можна стовідсотково кваліфікувати як зумисне вбивство! Проте ані місцева влада, ані міліція, ані прокуратура, ані громадські організації, ані Церква на такий стан справ жодним чином не реагують. Ба, навпаки, своєю пасивністю заохочують до ще більшого поширення пандемії алкоголізму, цього справжнього алкогольного мору, який за кількістю жертв наздоганяє страшний сталінський Голодомор 1932-1933 рр.

З молитвами – до ікони Пресвятої Богородиці «Неупиваєма чаша»

Отож, ми фактично стали перед вибором: або алкоголь знищить нас, або ми його. Який вихід з цієї ситуації? Як подолати алкоголізм, який є хворобою, характеризується психічними і фізичними змінами в організмі? Як можна допомогти такому хворому на недугу пияцтва?

Якщо нація хоче бути здоровою, вона мусить зменшити виготовлення алкогольної продукції й повністю заборонити рекламу на спиртні напої. Надзвичайно ефективним повинно стати впровадження соціальної реклами, яка б просвічувала людей із цих питань, надаючи їм правдиву інформацію про формування здорового способу життя. Вкрай необхідні для України досконалі закони «Про соціальну рекламу» та «Про основні засади державної політики запобігання алкоголізму в Україні».

Пристрасть до алкоголю заповнює в душі вакуум, який виникає в результаті відсутності там Бога. Тому Церква пропонує єдиний спосіб звільнення від залежності – людина повинна прийняти віру в Господа. Через повернення до Христа й участь у церковних Таїнствах духовне оздоровлення стане передумовою фізичного оздоровлення від цієї страшної недуги алкогольного узалежнення. Одним із найдієвіших антиалкогольних засобів є молитва, а особливо сорокаденне читання Акафісту на честь ікони Божої Матері «Неспита чаша» із читанням Акафісту на честь мч. Боніфатія, а також читання псалтиря протягом 40 днів ( щодня, хоча б по 10 псалмів) та паломництво до чудотворних місць. Одна мати пішла до Зарваниці на прощу в наміренні за сина-пияка, і, повернувшись додому, почула як син сказав: «Мамо, я більше пити не буду».

Ще Митрополити Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький заснували Братства тверезості в Галичині. Ефект від співпраці «Просвіти» та Церкви у XIX ст. був дуже великим. Собор Єпископів 1945 р. одноголосно потвердив рух за тверезий спосіб життя, який сьогодні відновлюється в УГКЦ. Колись у кожному селі парафіяни складали присягу на Святому Письмі, що не питимуть. Про це збереглись записи в книгах «Братств тверезості». Товариство «Відродження» видавало одноіменну газету, де обговорювалось питання шкідливості алкоголю. «Просвіта» закликала не вживати алкоголь на поминках, не пити під час постів, великих християнських свят.

Тому запровадження на парафіях «Золотої книги тверезості» допоможе алкозалежним подолати хворобу через присягу їх рідних. Такий спосіб боротьби з пияцтвом може бути успішним навіть у ситуації, коли алкоголік сам не прагне одужання. Хоча йому також треба докласти чималих зусиль, щоб уникати місць і «друзів», які спонукають до цього гріха. Борючись за душу дорогої нам людини, пам’ятаймо: Милосердний Господь нікому не бажає загибелі. І Церква, як Христова Невіста, має великі благодатні сили для допомоги тим, хто гине. Відомо, якою сильною є спільна молитва, як багатьох повернула до духовного життя слізна молитва матерів чи дружин. Пристрасть до спиртного не виникає на порожньому місці. Першопричиною пристрастей є сили пітьми. Приступаючи до духовної боротьби за близьку людину, ми не можемо очікувати швидкого й успішного результату: адже не за один день пристрасть укоренилася в душі, тому й не так швидко людина може позбутися її. Ми маємо справу як з хворою волею і природою самої людини, так і з могутніми духами зла, які схиляють людську волю до гріха. «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф.6,12).

У ту хвилину, коли сильно хочеться випити, доцільно взяти в руки св. Євангеліє та читати або повторювати багато разів цю коротеньку помічну молитву: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене, грішного». Є свідчення, що цей спосіб успішно допомагає тим, які бажають позбутися пияцтва, навіть, здавалось би, в безнадійній ситуації. Крім того, дуже помічні є Свята Сповідь і Святе Причастя. Кожен християнин має плекати також чесноту поміркованості, особливо щодо вживання різного роду наїдків чи напоїв, зокрема й алкогольних. Христова Церква завжди засуджувала неконтрольоване пияцтво, бо ж непоміркованість – це, з одного боку, необачність, а з іншого – безсилля. Як бачимо, пияцтво ганьбить кожного, незалежно від віку, хто йому безглуздо піддається.

Минулого тижня, у перший день Різдвяного посту, вперше за багато років у Надвірнянщині відбулася визначна подія історичного значення. У с. Гвізд при церквах УГКЦ Преображення Господнього та Св. Миколая парохи о. Іван Гедзик та о. Микола Гаврилюк запровадили «Золоту книгу тверезості», яку представив о. Ярослав Стеф’юк – голова єпархіальної підкомісії «За тверезість життя». Відправлені молебні до ікони Пресвятої Богородиці «Неупиваєма Чаша». Після молитви і духовної настанови священики поблагословили «Золоту книгу тверезості» і відвідали з духовною наукою та науковим фільмом «Правда про алкоголь» місцеву школу. Близько двох сотень старшокласників почули правду про алкогольну залежність, що дуже часто розпочинається із розпивання слабоалкогольних напоїв. Саме слабоалкогольні напої найбільше вживають підлітки.

Отже, не будьмо байдужими, не намагаймося не помічати проблеми поневолення пияцтвом, навіть, якщо вона безпосередньо не стосується наших рідних чи близьких знайомих. Пам’ятаймо, що життя пияка та його сім’ї ніколи не може стати щасливим. Допоможімо цим духовно хворим узалежненим людям та їх близьким хоча б співчуттям, доброю порадою, щирою молитвою, свідченням про оздоровлення чи навернення. Християнський обов’язок зобов’язує всіх нас до такого милосердя.

Маємо надію, що добрий початок цієї важливої справи для спасіння і порятунку наших краян матиме продовження і життя при кожній церковній парафії нашого району.

о. Іван ГЕДЗИК,

парох церкви Преображення Господнього УГКЦ с. Гвізд.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!