Зимові канікули для дітей, домашні турботи для дорослих і святкова шалена родинна крутнява – усе це щорічно обгортає Різдво Христове. Колись, ще до християнства, в Україні у день зимового сонцестояння люди знали, що є переломний період у природі. У цей час йде гостра боротьба добра і зла, постають поруч кінець і початок, бо 25 грудня – день найкоротший, а ніч – найдовша. І Коляда – перше свято на честь Сонця у річному циклі, нею починаються зимові хліборобські святки. Різдво святкують на 15-ий день після найдовшої ночі.
А з іншого боку, є і церковне тлумачення свят. Різдвяні свята – це сполука трьох свят. Перший день – свято Різдва Христового, тобто народження Святого Дитяти Ісуса, який прийшов, щоб відкупити рід людський через непослух наших прародичів. Другого дня святкуємо Собор Пресвятої Богородиці. Третього дня – свято Первомученика Степана, який загинув за віру в Христа. Таке тлумачення виникло із прийняттям християнства.
А що ж до коляди? Коляда – наче обряд, який однаково тішить душі маленьких дітей і поважних ґаздів. Обряд славить Різдво, приносячи у дім частинку святості від Христа і доброботу родині від самої пісні. Першими колядують за традицією дітки. На превеликий жаль, щороку, ми втрачаємо наші традиції, таким чином, гасимо вогники, що палають у серці кожного українця. А колядування – надзвичайна радість, де б ти не був.
Відвідавши Надвірнянський будинок дитини, переконалася, що Різдво не минуло і його чудових діток. Вони також хочуть подарувати свою казочку тим, котрі призабули, бажають отримати тепле привітання і невеличку винагороду за колядування. Дітки, яких віддають у дитячі будинки, заслуговують на таку саму увагу і право мати таке дитинство, яке мали ми і маємо зараз. Традиції виховують наш народний дух українців. Про святкування Різдвяних свят я довідувалась у головного лікаря Галини Кузнецової та лікаря Лариси Сидорчук.
– Ви організовуєте святкові вечори для дітей? Яке місце посідають Різдвяні традиції у Будинку дитини?
– Щороку ми організовуємо святкові ранки. До нас приходять гості зі шкіл, батьки дітей або ті, які хочуть усиновити дитину, доброчинці, котрі допомагають своїми внесками. Створюємо таку атмосферу для дітей, щоб вона була максимально наближена до звичайних дитячих садків, щоб діти якнайменше відчували ту різницю.
– Скільки дітей перебуває у вас зараз? Чи прививаєте любов до українських традицій, зокрема, колядок?
– Зараз, у нас виховується 42 дітей. Оскільки вони ще маленькі, то коли розпочинається період колядування, вихователі ходять по групах і співають різних колядок. Таким чином, розвиваємо у них допитливість і бажання вивчати напам’ять вірші, колядки та щедрівки.
– А як щодо Святої вечері? Чи мають вони нагоду посмакувати традиційною кутею та дванадцятьма стравами?
– У той вечір вихователі готують для старших діток кутю та інші пісні страви, які можуть посмакувати діти. Спершу для них це було чимось новим і здавалось дивним, опісля чого, у них виникали допитливі думки та питання: «Що? Чому так? Навіщо?».
Таким чином, можна помітити, що продовжувати життя наших традицій буде ще кому. Цьому сприяють вихователі дитячого будинку, які виховують їх, як своїх рідних, і ступають перші кроки з ними, наче викарбовують майбутню щасливу доленьку для них. Неважливо, де ти знаходишся, але Різдвяний дух ніколи не забуває навідати чи маленькі, чи уже дорослі серденька. Головне, щоб не згасала внутрішня віра у святкові чудеса. А в кого, як не у цих щирих діток, є ця віра – віра у майбутній святковий сімейний вечір.
Не тільки розум, але й наша душа тягнеться до діяльності. На зимові свята – це театр під назвою «вертеп», що об’єднує різних людей, але з однаковим бажанням – запалити і завести до своєрідного чарівного світу різних героїв. Що вдалося зробити фольклорним колективам, я переконалася, побувавши на першоетапному конкурсі вертепів у районному будинку культури. Колектив «Шовкова косиця» осяював зал своїм відкриттям. Далі свій перший крок ступив вертеп із Камінного. Давність підкреслює виступ, це доказали співочі красуні з Красної. Ми можемо пишатися і вертепними гуртами з Биткова, Зеленої, Лісної Тарновиці, Парища, Молодкова, Переросля, Лоєви, Гаврилівки, Гвозда, Фитькова. Але найглибше поринув і захопив із собою у той далекий від реальності світ гурт із Пнів`я. Допоки невідомі кінцеві результати конкурсу, але хто б не вийшов переможцем, перемога для усіх стане спільною. Оскільки усі учасники не просто виборюють призове місце, а перевтілюються у когось: хтось повертається у дитинство, хтось навпаки, шукає образ, щоб порадувати свою душу. Один із вертепів, приміром, зібрав учнів, які колись навчались разом, але зараз це два колективи з Надвірнянської школи № 1 і Надвірнянського ліцею. Єдина мета об’єднує протилежності, створюючи чудеса.
Якою за віком не була б людина, усі ми ті, котрі хочуть пірнути у безодню чудес хоча б раз у рік, і побути трішки інфантильним у найкращому значенні.
Звичайно, ще треба працювати особливо юним вертепникам над інтонацією, над жестикуляцією, прискіпливіше і вимогливіше підбирати костюми, вносячи свою видумку, красу і …божественність. І не забувати, що найголовнішим у вертепі – не примітивні жарти окремих персонажів, а віра і переконання у силу і дух Дитяти Ісуса, котрий прийшов у світ земний для нашого з Вами спасіння.
Ольга ІВАНІЦЬКА,
учениця Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1.
Версія для друку
806 переглядів
