Вірна дружина і безкомпромісний борець

Цьогоріч 26 лютого минає 100 років з дня народження видатної української громадсько-політичної діячки Дарії Омелянівни Ребет (уроджена Цісик). Вона народилась у Кіцмані на Буковині, магістр права, публіцистка, дружина націоналістичного діяча д-ра Лева Ребета.

З молодечих років вона належала до підпільної сітки ОУН. За участь в українському націоналістичному русі її декілька разів заарештовувала польська поліція, відбувала піврічне ув’язнення у тюрмі (1939 р.). Із квітня 1941 р. перестає бути членом ОУН, стає членом ОУНР. Під час німецької окупації налагоджувала роботу підпільних осередків ОУНР. У серпні 1943-го взяла участь у роботі 3-го Надзвичайного Великого Збору ОУНР. З вересня входила до складу ініціативного комітету, який підготував проведення Першого Великого Збору Української Головної Визвольної Ради (УГВР) 11 липня 1944). Обрана членом 1-ї Президії УГВР, брала участь у розробці програмних документів УГВР. У повоєнний період проживала в еміграції у Німеччині. У жовтні 1979 року Дарія Ребет обійняла посаду Голови Політичної Ради Організації Українських Націоналістів за кордоном (ОУНз). Вона – одна з небагатьох у повоєнні роки змогла піднятися над непримиренними суперечками розсвареної української політичної еміграції і поставити понад усе любов до України і прихильність до демократії. Дарія Ребет співпрацювала із багатьма українськими періодичними виданнями в еміграції, була членом редколегій часописів: «Сучасна Україна», «Сучасність» та «Український самостійник».

Померла Дарія Ребет 5 січня 1992 р. у Мюнхені, де і похована. 30 жовтня 2010 р. останки Дарії Ребет та її чоловіка Лева Ребета за християнським обрядом перепоховали у Львові на Личаківському цвинтарі.

Наталія ЗВАРЧУК,

науковий працівник Музею історії Надвірнянщини.