Газета по-надвірнянськи
 

Один день у приймальні народного депутата

7 березня 2013, 11:57 | Рубрика: Влада Версія для друку Версія для друку 422 переглядів

«Йду до Дерев’янка», – говорять люди, коли йде мова про проблеми, які годі розв’язати власними силами. В останню середу кожного місяця народний депутат України Юрій Дерев’янко приймає виборців. До Надвірної на зустріч із нардепом в офіс на Мазепи, 24-А приїздять не тільки жителі його «рідного» округу. По допомогу до Дерев’янка звертаються десятки людей з усієї області – і з віддалених присілків Верховинщини та Косівщини, і з підміських сіл Богородчанського та Тисменицького районів Івано-Франківщини.

Депутат працює до останнього відвідувача і завершує зустрічі далеко за північ. Так було і цього разу. На прийом, який завжди починається о 14-й годині, записалося більше ста людей. Хтось приїхав по матеріальну допомогу, хтось – по юридичну консультацію, хтось намагається вирішити проблеми свого села. Остання зустріч завершилася о п’ятій ранку. «Це був один з найбільш тривалих і найбільш напружених прийомів», – відзначає головний юрист депутатської приймальні Юрій Жолоб.

З болем і надією

Уже з восьмої ранку в коридорі під дверима приймальної людно. До юристів, які провадять запис, стоїть черга. Щоби потрапити на прийом однією з перших, розповідає Анна Тимофійчук із Постояти, їй довелося приїхати автобусом іще вдосвіта. Так само як Анастасія Вінтоняк з Надвірної, Параска Кузюк із Зеленої, Андрій Богдан із Заріччя, вона сподівається на матеріальну допомогу. Гроші на лікування та оплату складних операцій просять дев’ять із десяти людей, які звертаються до нардепа по кошти.

Анастасія Вінтоняк на прийомі в народного депутата Юрія Дерев`янка

У приймальню на милицях заходить симпатична молода жінка. Викладає на стіл стос довідок, які ілюструють історію хвороби. Жінка має проблеми зі здоров’ям більше 15 років. Через невиліковну хворобу кісток перенесла кілька операцій. На одній нозі – штучний колінний суглоб, друга – до коліна без кістки. Її видалили, бо «з’їла» хвороба. «Треба вживити металевий штир, тоді я якийсь час ще зможу ходити», – ледь стримує сльози.

Анастасія Вінтоняк просить грошей на другий етап операції з відновлення кінцівки. Рік тому, коли їй рятували ногу, родина витратила більше 10 тисяч гривень. На початку квітня – знову під скальпель, медики попередили, щоби мала 13 тисяч. «Чоловік теж на інвалідності, четверо діток, чужа хата… Що робити?…» – плаче жінка.

Дитина, яка народилася хворою, і мусить щомісяця проходити курс терапії в обласній лікарні. Після півроку такого лікування її батьки не мають грошей на медикаменти… Бабуся, що дістає з кишені пакуночок і висипає на стіл перед нардепом камінці, які їй видалили із жовчного міхура. Зараз старенька знову в лікарні, треба купити дорогі пігулки… Мати, яка оббиває пороги держустанов і збирає гроші синові «на лікарню». Хлопчині треба робити операцію на нирках – йому діагностували вроджені вади, не сумісні з життям…

Таких звернень за кожен день прийому назбирується кілька десятків. Юрій Дерев’янко особисто з’ясовує суть проблеми і вирішує, яку допомогу можна надати. За словами головного юриста приймальної Юрія Жолоба, який завжди присутній на прийомах поруч із нардепом, не відмовляють тим, котрі звертаються з такими серйозними проблемами. Матеріальну допомогу надають, виходячи зі складності і терміновості кожного випадку. Для цього використовують кошти депутатського фонду. Його розмір є обмеженим, тому грошова допомога зазвичай невелика. Важливо, що кожного разу нардеп разом із юристами міркує, чим іще можна допомогти. Звертається до керівників медичних установ, клопоче перед районною та обласною владою, управлінням охорони здоров’я, перед лікарями.

На юридичну експертизу

Приймальня Юрія Де­рев’ян­ка, спочатку депутата обласної ради, а тепер – народного депутата, працює у Надвірній більше двох років. Депутат щоразу приймає від 60-ти до 80-ти осіб. Разом зі своєю юридичною службою намагається зарадити тим, хто звертається по юридичну допомогу, просить підтримки у спорах із державою чи у відновленні своїх прав. Типові випадки – невиплати «дітям війни», втрата соціальної допомоги, нарахування пенсій.

… «Хай мені вернуть чотири тисячі гривень, – слізно просить нардепа Анна Тимо­фійчук із Пасічної. – Суд постановив, що мають виплатити. У жовтні торік сусіди отримали. А мені в Пенсійному фонді сказали, що немає. Кажуть, що взагалі цього року «дітям війни» ні копійки не перепаде. А я так бідую: діда поховала, дітей немає, пенсії на життя не стає. Поможіть мені, нехай віддадуть гроші…»

Депутат пояснює, що невиконання райуправлінням Пенсійного фонду рішення суду про виплати «дітям війни» тягне порушення кримінальної справи. Тому він буде звертатися в прокуратуру. «У нас уже були такі випадки. Прокуратура переважно дає формальну відписку. Але ж є порушення державою прав людини. Тому наші юристи одночасно зі зверненням у прокуратуру готуватимуть від вашого імені позовну заяву до Європейського суду, – розтлумачує депутат суть справи. – Рішення Європейського суду, а в цих випадках він виносить рішення на користь людини, є обов’язкові для України і підлягають безумовному виконанню урядом». У старенької висихають сльози. «Буду молитися за вас і ваших працівників!», – дякує вона.

Після юридичної експертизи проблем, яка відбувається під час прийому, нардеп разом із відвідувачами шукає шляхи їх розв’язання. Надалі справи під контролем Юрія Дерев’янка супроводжують юристи. Вони допомагають людям оформляти документи, спілкуватися з державними органами і владою, складати листи і заяви, звертатися із вимогами, реагувати на відповіді. В окремих випадках представляють інтереси у суді. «Юридична допомога у нас – безкоштовна», – раз по раз наголошує під час прийому Юрій Дерев’янко. «Сімейний юрист у наш час – це така сама необхідність, як сімейний лікар. Не можна приймати рішень, якщо не знаєш їхніх наслідків», – застерігає він.

Застереження стосується кількох відвідувачів, які звернулися з особистими проблемами. «Особисте» також виявилося типовим. У час скорочення у держлісгоспі працівник під тиском начальства звільнився «за власним бажанням» і втратив можливість отримати виплати по безробіттю і соціальну допомогу. Малозабезпеченій родині тричі відмовляли у наданні допомоги на дітей через неправильне оформлення документів. Підписуючи документи на кредит у банку, чоловік «не дочитався» Договору і потрапив у банківську кабалу. Проблем могло би не бути, якщо би люди звернулися до юристів.

Задля людей і громади

…У приймальню заходить сільський голова Тисменичан Сергій Баланюк і директор тамтешньої школи Василь Луцюк. Просять посприяти селові у добудові спортивного майданчика зі штучним покриттям. Пояснюють, що багато роботи вже зроблено – є проект, виготовлено кошторис, готується основа майданчика, залито фундамент огорожі. Покриття мають придбати й настелити за державний кошт. Громаді забракло пари тисяч гривень, щоби закінчити підготовчі роботи. «Фонд розгляне заявку», – вирішує Юрій Дерев’янко. Чоловіки виходять задоволені.

Вони прийшли довірити народному депутатові свої життєві проблеми, болі, труднощі

Приблизно четверта частина звернень у депутатську приймальну стосується сільських громад – просять допомогти школам і медичним установам, клубам і бібліотекам, храмам. Ремонти дахів, добудова та реконструкція приміщень, заміна обладнання, дверей і вікон, придбання меблів, книжок, навчального приладдя і медобладнання – такі прохання зазвичай беруть на «олівець» і передають на розгляд Благодійного фонду, засновником якого є Юрій Дерев’янко. «Фонд першочергово розглядає ті звернення, які передбачають участь громади у вирішенні проблем, – пояснює помічник голови Фонду Микола Зузанський. – Допомагають, передовсім, там, де справу роблять спільним коштом і спільними зусиллями – і громада, і місцева влада».

Четверо поважних ґаздів із Верхнього Майдана просять не за себе, а за все село. Спільна біда – підвідний газопровід. Проблема в тому, що компанія, підпорядкована НАК «Нафтогаз­Україна», не до кінця виконала роботи з прокладення газопроводу. Труби по вулицях розкидали, а до ГРП – не дотягнули: забракло фінансування. Селяни «озброїлися» документами і домагаються завершення будівництва. Були і в обласному центрі, і в столиці. Сподіваються зрушити проблему за сприяння народного депутата. Відтепер це питання – на контролі Юрія Дерев’янка.

…Так само не зі своєю бідою на прийомі Світлана Типусяк із села Пасічна. Розповідає, що опікується одинокою сусідкою. Невиліковно хвора жінка лежить уже п’ять років. «Ми вже не можемо бачити, як вона мучиться, – звертається до нардепа опікунка. – Якби ж можна було десь узяти ліжко, щоби спинка піднімалася… Я обійшла весь район – усі тільки руками розводять». Юрій Дерев’янко доручає юристам написати клопотання про ортопедичне ліжко до івано-франківського хоспісу та обласної організації Товариства Червоного Хреста.

…Прийом затягується до пізньої ночі, поки з приймальні не виходить останній відвідувач. Щоби тільки витримати всю цю зливу людських звернень – болю, жалів, прохань і надій, – потрібна залізна витримка і неабиякий такт психолога. А щоби реально допомогти, депутатові доводиться бути ще й юристом, інженером, фінансистом, будівельником. Очевидно, якби у країні влада служила, як належить, громаді і працювала би ефективно, черга до депутатської приймальні була би в рази коротшою. А проблеми людей – менш складними.

Наталія КУШНІРЕНКО.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!