Газета по-надвірнянськи
 

Слава Стецько: «Хай забудеться моє ім’я, але хай живе вічно Україна»

18 березня 2013, 12:20 | Рубрика: Духовність Версія для друку Версія для друку 412 переглядів

12 березня виповнилося 10 років, як відійшла у вічність Голова Проводу ОУН, Голова Конгресу Українських Націоналістів, народний депутат України трьох демократичних скликань Слава Стецько. Згадуючи сьогодні її величну постать, висловлюємо шану Людині, котра все своє життя зв’язала з організованим націоналістичним рухом, жила для України, і зробила для неї все, що змогла.

З нагоди десятиріччя відходу у Вічність Слави Стецько, хочемо згадати її шлях, поділитися спогадами про неї, помолитися за спокій її безсмертної душі. Адже Слава Стецько належала до тих, котрі не вагалися виконати найнебезпечнішого чину, коли цього вимагало добро України, котрі в умовах підпілля, збройної боротьби, вимушеної еміграції, бурхливих часів становлення державності не складали рук, не відмовлялися від переконань, не нехтували національними інтересами, а боролися, вірили у велике майбутнє України і кожним помислом, і кожною дією повсякчасно його наближали.

Уперше після довгих років вимушеної еміграції Слава Стецько змогла відвідати рідний край лише у червні 1991 року, в час, коли рушилися підвалини комуністичної імперії, проте ніхто не здогадувався, як мало часу залишалося до її розпаду. 30 червня 1991 року мільйони українців і взагалі громадян СРСР побачили з телеекранів фрагмент виступу вже немолодої жінки на віче, присвяченому 50-літньому ювілею проголошення Акту відновлення Української Державності у Львові. У липні того ж року Восьмий Великий Збір ОУН обрав Славу Стецько Головою Проводу Організації Українських Націоналістів. У березні 1992-го Слава Стецько, як виклик численній, фактично ще діючій «партійно-кагебістській» номенклатурі, організовує конференцію Українських Націоналістів у Києві, а в жовтні того ж року, на установчому з’їзді партії Конгресу Українських Націоналістів, Славу Стецько обирають Головою. Із 1992-го постійно проживає в Україні, відвідує всі обласні та більшість районних центрів України, де проводить зустрічі з освітянами, трудовими колективами на виробництві, громадськими та молодіжними організаціями, письменниками, студентами. Її виступи справляли незабутнє враження. Гідна постава, впевнений тембр голосу, віра в Україну пробуджували почуття національної гідності та вселяли надію у справу утвердження та розбудови Української Держави.

2 березня 1997-го на виборах до Верховної Ради України Славу Стецько у Надвірнянському виборчому окрузі № 201 обирають народним депутатом України. Свої голоси за Славу Стецько віддають більше 86-ти відсотків виборців округу. В 1998-му на чергових парламентських виборах Надвірнянщина та Яремчанщина підтверджують свій вибір.

Будучи представником покоління геройського чину, котре в 1940-1950 роках вело збройну боротьбу за Українську Державу, вона з чистим сумлінням могла заявити під час виголошення депутатської присяги у Верховній Раді України 19 березня 1997 року: «Я ніколи не думала над тим, ким я буду в Українській державі, але я свято вірила у майбутність українського народу, вірила, що він буде вільний, бо ж скільки мільйонів загинуло за його волю! Я вірила у Божу справедливість». Промову при виголошенні депутатської присяги Головою Проводу бандерівської ОУН Славою Стецько слухали фракція комуністів на чолі з Петром Симоненком та іже з ними.

Прожити життя з вірою, боротися все життя за цю віру, нести цю віру до кожного українця – життєве кредо Слави Стецько. Цією вірою вона жила і змогла запалити нею мільйони сердець.

Протягом останніх своїх дванадцяти років життя, праці і боротьби в Україні Слава Стецько служила прикладом дієвості. Вона постійно наголошувала, що віра та праця рухає гори, що лише чин дає результат, що лише праця у народі і для народу готує перемогу національної ідеї. «Ми маємо працювати і за тих, котрі вже не можуть, і за тих, котрі не хочуть», – підкреслювала пані Слава. І показувала приклад, як це треба робити. А як поступаємо та діємо сьогодні ми? Задумаймось, адже наші попередники, покоління 1920-1930 років, наші діди та прадіди, тисячі відданих борців за волю України, як і Слава Стецько, гідно виконали свій обов’язок у боротьбі за Українську Соборну Самостійну Державу, а від нас залежить, чи буде Україна – Українською, а ми станемо господарями чи наймитами на своїй землі.

Згадаймо Її у ці дні добрим словом і щирою молитвою, вклонившись пам’ятному барельєфу, встановленому у Надвірній на майдані Шевченка на знак пошани до її світлої пам’яті, пам’ятаючи її слова «Хай забудеться моє ім’я, але хай живе вічно Україна».

Василь АНДРЕЙЧУК,

референт народного депутата України Слави Стецько у 1998-2000 роках.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!