Одним з найважливіших нинішніх питань для життя країни – це питання реформи місцевого самоврядування. Від організації виконання цієї роботи залежить успіх модернізаційних змін, спрямованих на створення сучасної, ефективної, конкурентноздатної України. Реформа мусить визначити напрями, механізми, терміни формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади. Такої, що спроможна максимально забезпечити надання якісних та доступних публічних послуг, укріплення інститутів демократії, захист інтересів громадян в усіх сферах життя. Водночас вона має бути гармонійним інструментом, що вибудує якісно нові відносини між державою та територіальними громадами, узгоджувати їх інтереси. Нинішня система самоврядування на місцях – неефективна і суттєво стримує розвиток нашої країни.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що правове регулювання та сама практика місцевого самоврядування не задовольняють сучасних потреб України. При цьому вони також не відповідають Європейській хартії місцевого самоврядування. Невиконання ж положень Хартії є істотною перепоною на шляху реалізації курсу та перешкоджає інтеграції до Європейського співтовариства.
Ми маємо нераціональну систему підпорядкування та компетенцій, непрозору схему делегованих та власних повноважень органів місцевого самоврядування, застарілі проблеми місцевих бюджетів, проблеми дотаційності територіальних громад і регіонів. Нереформована система місцевого самоврядування консервує та накопичує проблеми житлово-комунального господарства. Звідси – низька якість комунальних послуг та поширення корупції на місцях. На сьогодні у результаті проведеної ґрунтовної роботи та ретельного аналізу усіх змін у сфері місцевого самоврядування, спроби яких робили із 1996 року, маємо висновок: вони зазнавали поразок через відсутність системних підходів до вирішення проблем регіонального розвитку.
Справжня реформа починається із систематизації управління процесами, визначення пріоритетів та підготовки плану першочергових та інших заходів, врахування інтересів усіх зацікавлених сторін. Реформу самоврядування треба продумати, вирахувати у часі, зважити, послідовно узгодити з іншими розпочатими структурними реформами у державі.
Сьогодні настав час практичних дій для створення належних умов такої реформи. Уже підготовлено перший проект Концепції реформи місцевого самоврядування, в якому знайшли відображення ті ідеї та ініціативи, що неодноразово обговорювали на засіданні Ради регіонів, у парламенті, на численних зустрічах із громадянами та громадським активом.
Реформування місцевого самоврядування має відбуватися на засадах децентралізації владних повноважень, консолідації ресурсного забезпечення та стратегічного планування розвитку територіальних громад. Це все вимагає зважених кроків щодо законодавчого вирішення проблем місцевого та регіонального розвитку в контексті виробленої державної регіональної політики, бюджетної, податкової та муніципальної реформ із дотриманням положень Європейської хартії місцевого самоврядування. Йдеться про забезпечення повсюдності місцевого самоврядування, формування і забезпечення діяльності територіальних громад та їхніх органів. Їх головним завданням має бути покращення умов життя людей, оперативне та якісне надання їм публічних послуг, поліпшення умов сталого розвитку територій, ефективне використання бюджетних коштів та інших ресурсів. Необхідно припинити дублювання повноважень, функцій та завдань органів місцевого самоврядування різних рівнів. Потрібно сформувати правові умови для розвитку ефективних територіальних громад, в яких буде створено дієздатні органи місцевого самоврядування, спроможні виконувати законодавчо визначені власні, а також делеговані державою повноваження.
Реформа самоврядування, нав’язана людям «зверху», не матиме успіху. Ця реформа торкнеться кожної людини, кожної сім’ї, кожного підприємства і кожного регіону. Необхідно ретельно вивчити та детально аналізувати громадську думку, врахувати соціально-психологічні ризики, провести потужну інформаційну та роз’яснювальну роботу.
Концепцію реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади в Україні (далі – Концепція) розробили з урахуванням вимог Європейської хартії місцевого самоврядування, положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава» з метою якісного підвищення спроможності органів місцевого самоврядування здійснювати регулювання та управління суттєвою частиною суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах населення.
Чому назріла проблема, яка потребує розв’язання? Необхідність реформування місцевого самоврядування і територіальної організації влади викликана низкою причин. Існуюча в Україні система місцевого самоврядування сьогодні не відповідає очікуванням та потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення і підтримки сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади.
Фактично, закріплене в Конституції України право «територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України» у більшості територіальних громад залишилось не реалізованим.
Через велику подрібненість територіальних громад, відсутність власних можливостей розвитку, старіння населення, значний відтік економічно активної його частини у великі міста чи за межі України поліпшити якість надання членам територіальних громад, насамперед сільських та селищних, гарантованих державою якісних соціальних та адміністративних послуг, відповідальність за які несуть органи місцевого самоврядування, на нинішній територіальній та законодавчій основі немає можливості.
При зменшенні чисельності сільського населення з 1991 року донині на 2,5 млн. осіб та зменшенні кількості сільських населених пунктів на 348 одиниць збільшилась кількість сільських рад на 1067 одиниць.
Із 12 тисяч існуючих територіальних громад більш ніж половина – із чисельністю жителів менше 3 тис. чоловік. Із них 4809 територіальних громад мають менше однієї тисячі жителів. 1129 територіальних громад – із чисельністю жителів менше 500 чоловік. У більшості з них не утворено виконавчих органів місцевих рад, як це передбачено чинним законодавством. У таких територіальних громадах немає бюджетних установ, комунальних підприємств тощо. Місцева рада такої територіальної громади фактично не може реалізовувати надані їй законом повноваження. Дотаційність 5419 місцевих бюджетів складає понад 70%, 483 територіальні громади на 90% утримуються за рахунок коштів державного бюджету.
Необхідність постійної фінансової підтримки малочисельних територіальних громад із використанням системи дотацій вирівнювання, яка реалізується через районні бюджети, стримує розвиток малих міст та великих селищ – потенційних точок економічного зростання. Об’єктивні процеси розвитку України визначатимуть подальше прискорення темпів урбанізації, що спричинить зростання чисельності міського населення, розширення меж міст, ускладненить вирішення проблем забезпечення жителів відповідною інфраструктурою, соціальними послугами. Усе це потребує, з одного боку, розширення повноважень представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування міст, з іншого – впровадження ефективних механізмів контролю за економним та ефективним використанням місцевих ресурсів членами їхніх територіальних громад. Суттєвого вдосконалення потребує і система територіальної організації влади, реформування якої має бути спрямоване на підвищення ефективності управління суспільним розвитком у просторовому вимірі.
За змістом Конституції України система територіальних громад та утворюваних ними органів місцевого самоврядування нерозривно пов’язана із системою відповідних адміністративно-територіальних одиниць, що є просторовою основою для організації та діяльності не тільки органів місцевого самоврядування, а й місцевих органів державної влади.
Законодавча невизначеність територіальної основи місцевого самоврядування, диспропорції системи адміністративно-територіального устрою (розривність цілісної території адміністративно-територіальної одиниці, перебування територіальних громад сіл, селищ, міст у складі інших територіальних громад та на територіях інших адміністративно-територіальних одиниць, перебування окремих районів у юрисдикції міст) призводять до компетенційних спорів між органами місцевого самоврядування, а також між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади.
Існуюча система територіальної організації влади занадто громіздка, вимагає значних коштів для свого утримання, надмірно централізована, припускає дублювання функцій, притаманних органам місцевого самоврядування. Вона не адаптована до сучасних методів надання адміністративних послуг, зокрема, інформаційно-комунікаційних технологій.
Михайло ТИМЧИШИН,
начальник організаційного відділу апарату РДА.
Версія для друку
864 переглядів
