Газета по-надвірнянськи
 

Пам`ятаємо Тебе, Катрусю

8 травня 2013, 18:46 | Рубрика: Духовність, Культура Версія для друку Версія для друку 367 переглядів

Невинний часале не в тому річ,

Роки любові нашої не збавлять,

І ми гуртом між поминальних свіч

Вплетемо вічну, незгасиму память.

Минув уже рік, як трагічно обірвалося земне життя і відійшла у далекий незвіданий світ студентка юридичного відділення нашого коледжу Катруся Яворська, родом із с. Дора Яремчанської міської ради. Відмінниця навчання, активна учасниця художньої самодіяльності, прекрасна, талановита, життєрадісна, чуйна, вродлива, тендітна, юна дівчина. Їй було тільки 16…

Доброта, скромність, відданість сім’ї та родині, церкві, студентському колективу, не по роках жіноча мудрість і відповідальність були найбільшими її чеснотами.

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається. Немає слів, щоб висловити нашу любов до Тебе і глибину суму, від якого плачуть серця.

Плакали трембіти, студенти, викладачі у переповненому залі Палацу культури і дозвілля коледжу, де в рамках години духовності нещодавно вшанували світлу пам’ять Катрусі. До студентів, викладачів, батька, родини покійної звернулась заступник директора коледжу з виховної роботи  Галина Савчинець, із Божим благословенням – парох с. Дора отець Іван. Студенти, учасники камерного хору під орудою Світлани Павлишин співали духовних пісень. Віршами вшанували пам’ять Катрусі її друзі, учасники студентського ансамблю танцю «Водограй» А. Дубінська, О. Дудяк та Т. Кільчицька.

Апофеозом години духовності, коли неможливо було стримати пекучі сльози, стали пісні «Dola Rossa» та «Ти спасіння моє» у виконанні Світлани Павлишин та Руслана Сеніва, власний вірш, який читала викладач культурології О. Плитус, відеоматеріали про короткий життєвий шлях та похорон К. Яворської (Р. Сенів, О. Мацьків).

Рідненька Катрусю, ми сумуємо за Тобою. Не можемо стримувати сліз, повірити в те, що навіки перестало битися Твоє гаряче юне серце. Ти прожила коротке життя, про всіх піклувалася, намагалася всім допомогти.

Минув рік… а ніби вчора ми з Тобою, наша дорогенька, говорили, молилися і вірили, що Ти одужаєш і будеш разом з нами… Не судилось…

Небесний Божий ангел у Світлий Великдень забрав Тебе у нас, залишивши глибоку рану в наших серцях.

Кажуть, Бог найшвидше забирає до себе найкращих дітей своїх. Нам залишається молитися за Твою душу, що так рано від нас пішла… У наших серцях Ти житимеш вічно, ми завжди пам’ятатимемо Тебе. Нехай рідна земля буде Тобі, Катрусю, лебединим пухом, а душі – Царство Небесне.

Володимир СВЯГЛА,

викладач-методист Надвірнянського коледжу Національного транспортного університету,

член Національної спілки журналістів України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!