Почуйте мене!

Не знаю якими словами, як маю відкрити для краян, для галичан, для всіх українців пречудову книжечку Клавдії Бобикевич «У тіні героїв».

Я багато читала книжок історичного плану про героїчну звитягу борців за незалежність України у різні періоди: княжі, козацькі, Першої та опісля Другої світових воєн, але щось такого, як у цій, всього на 110 сторіночок біленькій книжечці, я ще не зустрічала. Це суцільний докір нам, українцям, зокрема, галичанкам, за бездіяльність, за відсутність патріотизму, за вічне нарікання і сподівання на кращу долю, за роздрібленість на партійки, за те, що «не в один гуж» тягнемо. На виборах кожен за свого гетьмана голосує. І все це випливає з уст отамана армії УНР Юрка Тютюнника, який, виявляється, деякий час проживав у с. Саджавка у родині священика Сидора Бобикевича. І що найцікавіше – він онук Т. Шевченка по сестрі Катерині.

Я не знаю, як повинні пишатися саджавчани, бо я, котра родом із Делятина, а Бобикевичі там дуже часто їздили з просвітянською метою, із виступами, на закупне як до найближчого містечка, і то безмежно горда за таких сусідів: патріотів, талановитих, щирих і добрих людей.

Клавдія Бобикевич – дочка священика і є авторкою цієї книжки. Скільки ми втратили, що нічого не знали ні про неї, ні про її твори. Як шкода, що не можна довідатися, хто і коли видав цю книжку. Я низко кланяюся тому, хто це зробив.

Замість тратити гроші на видання всякого чтива я, навіть, зі своєї пенсії і, знаю, що всі патріоти готові пожертвувати на перевидання цієї книжки, щоб у кожній школі, бібліотеці, у кожній хаті вона була. Молодіжний лідер мав би її поширювати серед молоді, жіночий – серед жіноцтва, бо там найбільше апелюється до жінок, підприємець – серед покупців. І це був би вибух, більший за Чорнобильську атомну станцію, але на противагу не шкідливий, а благодатний, оздоровлюючий, рятівний.

Нехай після мого крику душі лише троє зацікавляться і прочитають її. А ці троє ще кожен по три і т. д., то відбудеться ланцюгова реакція. А я впевнена, хто прочитає її, той не залишиться байдужим, а далі поширюватиме цей необхідний, рятівний для нас лік. І аж тоді, як її прочитають і наші депутати і, навіть, з більшості, можна буде мати надію на оздоровлення, прозріння нації. Аби і до самого Табачника дійшло, що Тютюнники мали б бути на керівних посадах в Україні.

Відкриймо! Читаймо! Будьмо мудрими!

Олександра ЗВАРЧУК,

член товариства

 «Меморіал».

Від редакції.

Книгу, про яку розповідаємо, запропонував своїм друзям і однодумцям розшукати й опублікувати з однієї з українських газет у США Саджавський сільський голова, шанувальник і дослідник історичного минулого України Михайло Христан.

Уродженець Саджавки, працівник одного із спільних українсько-англійського підприємства Роман Гелемб`юк щиро відгукнувся на таку пропозицію. Він відшукав публікацію книги через інтернет-мережу і посприяв в її виданні скромним 100-примірниковим накладом. За це йому величезне спасибі і шана! Однак, як пропонує авторка допису Олександра Зварчук, варто серйозно подумати про солідніший наклад і перевидання важливої для всіх галичан й українців пречудової книжки «У тіні героїв» Клавдії Бобикевич.