- Народна Воля - http://volya.if.ua -

Сопілкар – на всю Яблуницю

Posted By Модератор On 05.07.2013 @ 16:27 In Духовність | No Comments

Талановиті люди є скрізь. У кожному куточку нашої землі. Що ж до гуцулів, то народ тут справді обдарований. Кожній людині Бог вділяє талант, тільки не кожен може його належно розгледіти та розвинути, вивищити до Господнього благословення. А ось яблуницький сопілкар своє покликання зумів розгледіти і розвинути.

[1]

Народився Василь Дедерчук 26 листопада 1934-го у звичайній селянській сім’ї. Серед 8 дітей лише у нього проявився такий дар до музики. Уже у 5 літ, ідучи пасти овець, брав денцівку, придбану батьками, аби часу не гаяти. Згодом, побачивши, що син має здібності, купили серйозніший інструмент – сопілку. Хоча на вигляд це простий інструмент, але як стверджує Василь Васильович: «…любий не буде на ньому грати».

Закінчив 4-річну школу у с. Вороненко, мав переводитися у Ворохтянську школу, але розпочалася Друга світова війна. Тому на той час йому було не до гри.

У 1953-му пішов у армію. Опісля 14 літ – лісоруб, але через малу зарплату звільнився. 5 років трудився старшим вівчарем на полонинах Довга та Зарва. Там знову взявся за сопілку і розвиває свій талант. На той час його слухачі – гори, вівці та побратими-пастухи. Незабаром майстерністю його гри захоплюються не тільки рідні та знайомі, але й багато інших людей із навколишніх сіл. Два роки виступав старшим сопілкарем ансамблю «Рахівський лісоруб». Концертували в Ужгороді, Хусті, Москві, Ленінграді, інших містах. Його запросили у Московську кіностудію в якості актора та музиканта. Записав декілька мелодій гри на сопілці. А серце і душа повертали в Україну. У 1969-му одружився із Наталею, на 13 років від нього молодшою, з котрою виховав трьох дітей.

 Зі своєю яблуницькою капелою за чверть віку відіграв понад 300 весіль не тільки у нашому району, але й поза його теренами. Рідко хто в Яблуниці міг позмагатися з ним, як сопілкарем. До того ж знав і дотепер пам’ятає багато стародавніх гуцульських пісень, а також і сам їх складає. От хоча б такі його авторські жартівливі рядки:

Похилився явір зелененький в воду,

Розказував жонатий парубку пригоду.

Як сі вжениш, чоловіче, то велике діло,

Нагуляйсі парубком, щоб жонатим не кортіло.

І зараз, коли Василеві Дедерчуку майже вісімдесятка добігає, він з радістю бере до рук сопілку. Хоча літа уже не ті, зате повсякчас знаходить сили заграти, особливо, коли його просять рідні. Його гру неможливо передати словами, її потрібно почути і відчути. І тоді увіруєш, що талант варто розвивати і збагачувати. І це ще приємніше усвідомлювати, бо сопілкар, про котрого розповіла, мій добрий, щирий і шанований дідусь.

«На горі – церковця…»

Її називають другою оселею, другим батьківським домом, до якого можна прийти, помолитися, пізнати та поспілкуватися з Богом, взяти участь у Літургії. Дуже прикро, що люди перестали відвідувати Божий дім. Церкви розбудовують, а ходити до них майже нікому. З кожним роком вони пустіють. Чи людей поменшало, чи віра зникла, чи байдужіємо…

Церква нікого не примушує, але є мораль. Ніхто нікого примусово не затягує до Божого Храму. Це цілком ваш свідомий вибір. Поки кожен сам не усвідомить, що він дійсно хоче піти до церкви, ніхто не примусить.

Сьогодні знаходяться чомусь для багатьох незрозумілі важливіші справи, ніж піти до церкви. Люди придумують різні причини: то хочеться доспати, бо всю ніч гуляли, то голова болить, то взагалі немає бажання. У тижні є сім днів: 6 днів – для праці, 1 день – для молитви. Так заповів Господь. Думаю, що не важко виділити для Бога один день і то, навіть, не день, а хоча б 2-3 години. Син Божий віддав за нас життя, а ми не можемо пожертвувати для нього й одного дня.

Слабне, меркне віра, а за нею і ми стаємо все немічнішими. Cклaдaється враження, що молодь забуває про церкву. Гірко усвідомлювати, що потім може бути просто запізно. Чи до добра це веде, чи станемо таким чином добрішими, милосерднішими, зрештою, людянішими?..

У полоні гір – моє село

Ніби у полоні гір розкинулася Яблуниця. Куди не глянь – скрізь височіють гори: Хом`як, Синяк, Говерла, Петрос, Близниці і це ще не весь перелік. Свіже повітря, чудові краєвиди, добрі та привітні люди – все це чарує та манить туристів.

Цього року Яблуниця святкуватиме 360 років від дня народження. За цей час назбиралося багато легенд, переказів, розповідей, які нікого не залишать байдужим, а особливо відпочивальників.

Досить молодим можна вважати зелений туризм, який почав розвиватися зовсім недавно. З кожним роком він набирає все нових і нових обертів. Найбільший приплив туристів влітку та взимку. Влітку проводять різноманітні екскурсії, а взимку всі відпочивальники можуть покататися на лижах.

Проживання на різний смак, точніше, кому по кишені. У селі є готелі, котеджі, приватні садиби та відпочинкові бази. Також особливістю цього краю є кухня, а вона тут вельми неповторна. Традиційними є бануш, білі гриби, бринза, галушки – на вигляд досить прості, але ой які дуже смачні страви. Тут також ростуть лікарські рослини, занесені до Червоної книги, і водяться рідкісні види тварин, що також додає цьому місцю неповторності.

Яблуниця – чудове місце для відпочинку не тільки тіла, а й душі. Тут з легкістю можна усамітнитися і побути наодинці з природою. Поринути у легку ейфорію. Для моїх односельчан відпочинок – їхня праця. Для них робота – не тільки обов’язок, але й відпочинок. Хтось може відпочивати читаючи книгу, малюючи, граючи на музичних інструментах або просто гуляючи на свіжому повітрі. Це вдале місце для пікніків, проведення різноманітних спортивних змагань, а також для забав. А гуцули – народ забавний, особливо, коли опиняються у вихорі весіль.

Кожне село по-своєму цікаве й особливе, має свої звичаї, традиції, обряди. Хочу й бажаю, аби любили, шанували, прославляли та розвивали свої села всі чесні люди, аби наші нащадки мали чим пишатися. А я таки найбільше люблю свою Яблуницю, котра рідним горам краси і величі додає.

Олександра ДЕДЕРЧУК,

студентка 1-го курсу зі спеціальності

«Видавнича справа і редагування»

Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»,

с. Яблуниця.


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2013/07/sopilkar-na-vsyu-yablunytsyu/

URLs in this post:

[1] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2013/07/Дедерчук.jpg

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.