Йшов дорогою життя…

20 серпня геніальному поетові Прикарпаття Тарасові Мельничуку могло б виповнитись 75 років. Із цієї нагоди в центральній районній бібліотеці ініційовано літературну годину «Йти по житті, як по вогні // І не стоптати білі ружі…». Людина драматичної долі, поет-дисидент, в`язень радянських таборів, переслідуваний за поезію. Не корився системі, мав вільну вдачу, твердий гуцульський дух. Постать самобутня і видатна, поет надзвичайного  оригінального таланту, створив неповторний і життєствердний світ зі своїм способом думок і почуттів – таким поставав його образ із розповіді ведучих Раїси Грушецької та Наталії Берчак.

Учасники заходу поринули у світ Тарасової поезії, переглянули відеофільм – виступ Тараса Мельничука при врученні йому Шевченківської премії, звучали спогади про нього. Бібліотекар Ярослав Лазорко особисто був добре знайомий з поетом (Тарас навіть присвятив йому вірша), відзначив характер поета – різкий, інколи імпульсивний, але дуже щирий. Член НСПУ, поетеса Любов  Василик згадала яскравий виступ, аж захоплювало подих, Тараса Юрійовича на мітингу у 1989 р. на Пнівському замку. Поет Степан Писуляк відзначив бунтарський дух поета та ніжність – конгломерат людських почуттів у поезіях, майстерність подачі образів, віртуозне володіння словом.

Раїса Грушецька згадала про творчий  вечір за участі поета, який відбувся 1992-го року. В районній бібліотеці. Розповіла як щиро радів Тарас з того, що його знають, шанують, читають напам`ять його поезії, читав і він, згадував болісні сторінки біографії, експромтом писав вірші для бібліотекарів, присутніх на вечорі.

Твори Тараса Мельничука, літературознавчі праці про нього представили на книжковій виставці «Із болю і страждання – справжня поезія», прикрашеній портретом поета, намальованим вугіллям Марією Дзюбою, також цікавість викликала виставка світлин з особистої колекції Я. Лазорка та Р. Грушецької.

Марта КУШНЕРЧУК,
директор Надвірнянської ЦБС.