Газета по-надвірнянськи
 

Витоки патріотизму, гуманізму інтелігенції Надвірнянщини

23 серпня 2013, 13:59 | Рубрика: Духовність, Україна Версія для друку Версія для друку 218 переглядів

Сьогодні, прагнучи збудувати нову Україну, наші політики, бізнесмени з готовністю їздять за великі гроші запозичувати чужий досвід. І забуваємо, що були колись на цій землі українці, котрі вміли ефективно господарювати, створювати для майбутніх поколінь величезний культурний капітал. Ці люди були благородними, переймалися чужим горем, допомагали утвердитися в житті талановитим і, найголовніше, вони керувалися патріотичними почуттями.

А справжнім взірцем у Східній Галичині для них стала сподвижницька праця, гуманізм митрополита Української Греко-Католицької Церкви Андрія Шептицького. Він заснував народну лічницю, виділивши особистих 7 тисяч корон. На власних землях у селі Підлюте, що біля Перегінська, за його кошти споруджено курорт, де лікували сірчано-йодованою водою. Став ініціатором і співзасновником Земельного Банку у Львові. У районі Сокаля у горах при співпраці з Учительською громадою матеріально сприяв постійному табору «Пласту».

Якщо проаналізувати прізвища представників великого капіталу Надвірнянського повіту періоду Австро-Угорщини та Польщі, то вони не українські. Сірникова фабрика в повітовому центрі належала Симону Губнеру, броварня – Вільгельму Бухмілєру, нафтова рафінерія – Сеаілю, Делятинський тартак – Кляйну. Великими земельними власниками були пані Матковська з Молодкова, а також Рубінштейн із Середнього Майдану.

У 1920-1930-их роках повітова польська адміністрація в першу чергу дбала про потреби етнічних поляків. Активну роботу в місті проводив римо-католицький ксьондз Юзеф Смачняк. З його ініціативи засновано доброчинне товариство «Каса безпроцентного кредиту», яке допомагало збіднілим полякам. Він зініціював збір коштів на спорудження робітничого дому (тепер клуб НГВУ «Надвірнанафтогаз»). Проте цей ксьондз відзначався шовіністичним ставленням до українського населення.

Представники титульної нації були серед дрібних і середніх власників. Для захисту прав ремісників і продавців у Надвірній створено філію Союзу українських купців і промисловців (голова Василь Свищ), що налічувала 80 власників. Члени філії цього товариства займалися не тільки торгівлею, а й брали участь у підготовці та проведенні свят, допомагали фінансово різним українським організаціям. Відомий громадський діяч, надвірнянець Адам Бунь пригадує, як пан Василь, перебравшись на Діда Мороза, роздавав малечі подарунки. Благодійною діяльністю відзначалися власник магазину кондитерських товарів Павлусевич, торгівці м`ясом та печивом Гаврило Луців і Юрій Партика. Безкоштовну медичну допомогу незаможним надвірнянцям надавали лікарі Дутковський та Селепей.

Для захисту економічних інтересів жителів повіту, які займалися сільським господарством, з ініціативи М. Дем`янчука, М. Николайчука влітку 1929 року створено товариство «Сільський господар».

Борцем за соціальну справедливість був власник юридичної установи адвокат Валеріан Банах. У виняткових випадках він безкоштовно захищав представників різних політичних сил, котрі страждали від свавілля польської адміністрації.

Але й серед промисловців українського походження були досить заможні люди. Ми дуже мало знаємо про уродженця с. Горохолина Богородчанського району, жителя с. Битків, адвоката, знаного банкіра Юрія Микицея. Про таких людей говорять – він досягнув достойного становища самотужки. Разом із батьком важкою працею заробляв доляри у Канаді. Вивчився на адвоката. Працював за фахом у Львові. Одружився на битківчанці Парасці, батьки якої володіли земельними ділянками в цьому гірському селі. У сімейної пари народилося четверо дітей. Адвокат дбав про їхнє благополуччя. Дочкам Євдокії та Анні дано як придане великі земельні ділянки у Биткові та Горохолині. Сини Василь та Іван здобували освіту в Перемишльській та Київській гімназіях.

Адвокат Юрій Микицей здійснював грошові операції із земельними ділянками, у надрах яких передбачалась наявність нафти і газу. Переді мною нафтовий контракт 1930 року, підписаний між жителькою Биткова Марунею Павлюк та Юрієм Микицеєм. Він укладений на 25 років. Його аналіз свідчить, що власники земельних парцелів отримували достойні грошові надходження. Пан Микицей попередньо платив Маруні Павлюк 1000 американських доларів. За кожний морг – ще по 300 доларів. А у випадку, якщо пробурена скважина давала нафту чи газ або земний віск – 7 відсотків від прибутку.

Швидко розчарувавшись у москвофільстві, він виховував дітей у патріотичному дусі. Колишній голова Битківської селищної ради Іван Олексійович Павлюк (правнук пана Юрія) пригадує слова матері про те, що адвокат зі сльозами на очах розповідав про смерть під Крутами улюбленого сина Івана. Цей бій відбувався з ранку до вечора 29 січня 1918 року. Вогнем із кулеметів та рушниць студенти і гімназисти відбили кілька більшовицьких атак полковника Муравйова.

Михайло СЕМКІЯШ,

методист інформаційно-методичного центру

відділу освіти РДА.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!