Надвірнянщина мілітарна

Відомо, що на боротьбу з УПА скерували окреме управління ВВ НКВС-МВС-МДБ Українського округу. На територію Західної України тоді перекинули досить значні військові сили. Із 1946 р. по 1951 р. у Надвірній розміщувалися підрозділи 215-го полку 65-ї стрілецької дивізії внутрішніх військ СРСР. В орієнтуванні Головного Управління внутрішньої охорони МГБ від 20 липня 1951 р. написано таке мовою оригіналу: «10 июля с. г. в больницу районного центра Надворная Станиславской области ворвались четыре бандита и убили рядовых 6 ср 215 полка Старцева и Муравьева, охранявших в больнице трех раненых преступников. Бандиты, забрав оружие и боеприпасы у убитых военнослужащих, захватив лечащуюся бандитку, скрылись…». (Російський держ.воен. архів. ф. 38650, оп. I, д. 454, л. 109. ). Зрозуміло, що мова йде про безпрецедентний випадок із визволення Анни Попович.

У 1950-х роках на околицях Надвірної розпочинається будівництво гарнізонного містечка. На початку 1980-их територія частини знову перетворилася на потужний будівельний майданчик: зведено цілий ряд приміщень для зберігання військової техніки. Так готувалися до приїзду Міністра оборони маршала Гречка.

За час проходження військової служби, я не одноразово користувався військовими мережами зв’язку для того, щоб поспілкуватися з рідними.

Уже стало легендою те, що у лісових масивах між селами Верхній Майдан, Середній Майдан та Глинки розміщувалися засекречені стартові позиції ракет. Якось я прочитав книжку В. Толубка «Недєлін. Перший главком стратегічних» про створення першого в СРСР «ракетного рубежу на лінії Надвірна-Коломия-Чернівці» на початку 1960-х років. Дійсно, у Коломиї знаходився штаб 44-ї Комишинської ракетної дивізії РВСН СРСР, зокрема, її 40-ий ракетний полк. Підземний бункер управління та кілька шахт  й донині збереглися поблизу с. Кривотули Тисменицького району. Ця дивізія – перший ракетний підрозділ СРСР, що заступив на бойове чергування. Якщо взяти до уваги, що на території с. Верхній Майдан знаходиться найвищий пагорб України, то розміщення там пускових ракетних майданчиків має сенс, адже висота стартового майданчика над рівнем моря та рельєф місцевості відіграють важливу роль у балістиці ракети. Інші полки дивізії базувалися поблизу міст Долина, Стрий, Свалява та с. Скала-Подольская. На озброєнні мали комплекси рідкопаливних одноступеневих балістичних ракет Р-5 та Р-12 (за радянською військовою номенклатурою «Двіна», за американською – «Сандал») із дальністю, відповідно,   1200 та 2080 км . На основі дивізії формували ракетні частини для інших округів, одна з них була задіяна під час Карибської кризи. Доводилося чути, що на одній із полонин неподалік Яблуницького перевалу, у ті часи теж закладали ракетну базу.

Загалом дивізія існувала протягом 1960-1989 рр. Виконуючи домовленості із США, керівництво СРСР пожертвувало застарілими ракетними комплексами, маючи за мету зберегти сучасніші. У 1987-1988 рр. розформували також 312-ий зенітно-ракетний полк, але особовий склад і техніку дивізіонів передали іншим частинам ПВО. Подібний полк, що дислокувався у Ковелі, у 1988-му до своїх штатних чотирьох дивізіонів отримав ще й п`ятий, котрий раніше знаходився у складі 312-го зрп.

Поблизу селища Делятин (т. зв. «Луг») із 1955 р. розміщувався потужний арсенал – центральна база зберігання ядерної зброї. Це т. зв. «Об’єкт 000 «С», «515», «Об’єкт 711», в/ч 51989 із поштовою скринькою (кодовою назвою) «Івано-Франківськ-16», підпорядкований 12-му Управлінню Міноборони СРСР.  Там зберігалися ядерні боєприпаси для 44-ї ракетної дивізії, частини сухопутної тактичної авіації, які базувалися на аеродромах у Коломиї, Мукачево та Дубно, а також на території країн Варшавського договору. У 1990-ті ходили чутки, що коли туди направлялася міжнародна комісія,  прилади радіаційного контролю (лічильник Грейдера)  «зафонили» ще за кілька кілометрів, десь у районі залізничного моста у с. Лоєва. Нині це 136-та центральна база забезпечення МО України.

На початку 1990-их склад гарнізону в Надвірній зазнав змін, мотострілецьку частину розформували. Натомість перебазували з німецького міста Вурцен 432-у ракетну бригаду. На її озброєні знаходилися тактичні ракетні комплекси «Точка» модифікацій «М» та «У», дальність дії яких сягала 70-120 км відповідно. Бригада проіснувала до 2005 р.

Михайло АНДРІЙОВИЧ,

член Національної спілки журналістів України.