«Нафтохімік Прикарпаття»: погляд із Києва

Питання діяльності ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» турбує сьогодні не лише самих його працівників і місцеву владу. Долею потужного колись підприємства гостро переймаються всі краяни, а серед них – і ветерани. – Адже йдеться про долю не окремих робітників чи одного виробництва, – каже голова Надвірнянської райорганізації ветеранів України Микола Забачинський. – На кону – економічний потенціал Надвірнянщини, краю, питання наповнення бюджетів. Тому й вирішили ветерани району ще раз привернути увагу до «Нафтохіміка…» і звернутись до керівництва держави щодо збереження цього підприємства нафтопереробної промисловості.

Днями на адресу Миколи Забачинського надійшов лист від першого заступника Глави адміністрації Президента України Ірини Акімової, в якому повідомляється, що звернення ветеранських організацій надіслано до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Із цього галузевого міністерства відповідь не забарилася. У листі заступник міністра-керівник апарату Л. Бондаренко вказує, що «Основною причиною зменшення переробки нафти на ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» є відсутність процесів нідроочищення дизельного палива, що не дозволяє підприємству випускати дизельне паливо необхідної якості, та недостатня кількість нафтової сировини. Для забезпечення ефективної переробки нафти, виробництва нафтопродуктів за європейськими стандартами у ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» триває впровадження програми капітального будівництва і реконструкції виробництва на 2005-2015 роки, але через відсутність обігових коштів зазначені роботи виконують на недостатньому рівні. Ситуація, що склалася в нафтопереробній галузі, потребує коригування стратегії розвитку і реалізації цілого комплексу заходів з корінного переоснащення НПЗ, у тому числі і Надвірнянського, сучасним устаткуванням і новими технологічними процесами при одночасному збільшенні завантаження їх нафтою.

Сьогодні у держави немає можливостей щодо фінансування програм модернізації окремих вітчизняних НПЗ, більшість з яких є приватними. Реальними джерелами фінансування цих робіт є залучення власних коштів акціонерів підприємств, кредитів вітчизняних та зарубіжних банків, коштів інвесторів».

Основним документом, який визначає головні завдання та напрямки розвитку паливно-енергетичного комплексу держави, має стати Енергетична стратегія України на період до 2030 р., схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 145, сказано далі у листі. Згідно з Національним планом дій на 2012 р. у частині впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна держава», затвердженим Указом Президента України, Міненерговугілля розроблено проект оновленої «Енергетичної стратегії на період до 2030 року».

Стосовно визначення реальних, стабільних постачальників нафти, то «передбачається вивчення комерційної доцільності і технічних можливостей постачання азербайджанської нафти на НПЗ Західної України з використанням нафтопроводів «Одеса-Броди» та «Південна Дружба». Із травня 2011 р. створено технічні можливості для транспортування азербайджанської нафти у напрямку ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і ВАТ «НПК-Галичина», підсумовують у листі-відповіді.

Як бачимо, ситуація – неоднозначна. Адже, навіть, якщо і вичерпається проблема нестачі нафтосировини, все ж звідки взяти кошти на модернізацію заводу, що, по суті, на сьогодні опинився у ролі такого собі «пасинка» для його власників…

Підготувала

Леся ДУТЧАК.