Саме тоді, коли досвітні промені вказують дорогу, до церкви Святої Параскеви села Фитькова з’їжджаються паломники з усіх куточків Надвірнянщини – із Яблуниці, Татарова, Микуличина, Делятина, Пасічної, Пнів`я, Надвірної, Фитькова, Лісної Тарновиці, Переросля, Волосова, Камінного, Гвозда, Цуцилова. Тут їх тепло зустрічає служитель святині отець Іван Качанюк, декан Тисменичанського деканату Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ.
І так відбувається двічі на рік: звідси о. Іван розпочинає піші прощі. Цьогорічні – присвячені 1025-річчю хрещення Русі. Крім цього, не менш, як двічі-тричі на рік, о. Іван Качанюк із прочанами відвідує й інші святі місця з’яви Пречистої Діви Марії – Страдч, Крехів, Унів, Джублик, Погоню, Духову Криницю, Жовкву, Львів, Глиняни…
Уже 20 років підряд на початку липня о. Іван очолює пішу прощу до Зарваницької Матері Божої, що на Поділлі. Останніми роками йому допомагають о. Олексій Градюк, який служить у с. Пасічна, та о. Василь Нагорняк із церкви святих Косьми і Дам’яна у Лісній Тарновиці. Перші роки у прощі до Зарваниці брали участь до 10-15 краян, тоді заночовували за Дністром, у с. Діброва. Тепер проща у Зарваницю налічує все більше і більше людей – навіть і 150 чоловік. Прочан чекають у с. Нижнів, а власники місцевого кафе щоразу смачно і щедро годують нас. Тому молитви вдячності промовляємо і за жителів цього села і, зокрема, за о. Руслана, котрий організовує селян для такої важливої для нас і них справи.
12 серпня цього літа видався дуже піднесений ранок, особливо для 156 прочан, більшість з яких – діти та молодь, бо знову, уже 16-ий раз, Гошівська Матінка Божа покликала нас до себе на Ясну Гору і, як звичайно, очолив пішу прощу о. Іван Качанюк, а допомагали йому ті ж священики о. Олексій та о. Василь. Одухотворені Святою Літургією, благословенням священиків та легким сніданком у резиденції отця Івана, з ранковою зорею вирушили на зустріч із Гошівською Матінкою Божою.
Яка цьогоріч зібралась величава група паломників: найстаршим – поза 60, наймолодшому – лише 6 рочків! Окриляло душу, збагачувало безцінну віру, молодим додавало сил, коли переплітались молитви за Україну, нашу мову, за недругів нашої держави, за владу, нашу церкву, священиків, монахів та монахинь, дітей-сиріт, за все, що хвилює і болить кожного. Здавалось, що Марія та Ангели – Хоронителі ідуть поруч із нами. Відчувалось, що вони піклуються і допомагають усім, думають за всі наші потреби: і духовні, і тілесні. Ніхто не втомився, не звертав уваги на мозолі, жарке сонечко. Сили додавали наші священики, які всю дорогу молилися спільно з нами, читали та пояснювали слова Божого Писання. А на скільки запитань вони відповіли прочанам, скільки пояснень! А які глибокі науки про життя християнина у сучасному світі давали! І все у порівнянні, у співставленні! Здавалось, голос нашого отця Івана втоми не знає! Спасибі Вам усім за цей невтомний труд! Усі молитви у дорозі пов’язувались одна з другою – акафісти, молебні, вервиці (особливо співані), молитви, духовні пісні. Ми, старші, спостерігали за дітьми і пepeкoналися, що діти молились у цілковитій довірі до Бога. Наші серця наповнювались радістю і миром у той час, коли звучала співана вервиця сліпого Вартимея з Єрихону «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!» (Євангеліє від Марка, 10:47). Отець Іван Качанюк наголосив, що цю вервицю молиться за усіх хворих, сліпих, знедолених, узалежнених, дітей-сиріт. Прочани, передаючи під час ходи мікрофон, по черзі благали Ісуса про змилування, спасіння і визволення від цих бід. Відчувалась дієва сила Слова Божого. Ця молитва спрямовує руку Божу на допомогу.
У прощі ми завжди спокійні, де будемо ночувати. Щороку у с. Вербівка Рожнятівського району незмінно уже 16 років ждуть паломників із каструлями гарячої їжі, пропонують гарячу воду, ванну, душ. У хаті заночовуємо і по 20 чоловік. Спасибі вам за це, дорогі наші вербівчани! Ще тепліше стає на серці, коли отримуємо благословення місцевого пароха о. Василя, який раненько зустрічає нас у своїй церкві. Спасибі і горянам, котрі тричі підвозили обід паломникам. Відчувається ще більша відповідальність перед Богом і людьми за долю України, за народ.
Уже виходимо за Долину і… Золоті куполи здалеку виблискують ясним світлом, закликаючи людей до молитви. Прочани все щиріше промовляють слова вервечки до Гошівської Матері Божої. Прискорюються кроки, а серце радіє, що ось-ось уже Ясна Гора, ось-ось Матір Божа візьме кожного з нас у свої обійми. Небесна мелодія дзвонів-карильйонів і тепла зустріч та по-справжньому батьківська турбота ігумена монастиря о. Дам’яна Кастрана посилюють глибоку вдячність Всевишньому.
Та найбільше гріє душу можливість повністю з’єднати свої серце і душу з Богом. А оскільки Гошівський Марійський Центр духовно споріднений із Папською Базилікою Святої Марії у Римі, ігумен отець Дам’ян надав повний відпуст і папське благословення! Не хотілось залишати це благословенне Богом місце!
У ці вересневі дні, напередодні Різдва Пресвятої Богородиці, ми щиро вдячні Тобі, Маріє, що Ти завжди сповняєш добрі бажання дітей – прочан, зміцнюєш їх у всякому ділі і слові. Нехай на крилах їх молитов полинуть прохання до Всемогутнього Бога і будуть вислухані!
Прочани м. Надвірна.