6 вересня 2013, 13:55 | Рубрика: Духовність, Культура Версія для друку
692 переглядів
Минулий рік став знаковим у творчому житті учительки і поетеси Світлани Ткачук із Тисменичан – побачила світ її книжка поезій «Осіння партитура».
Поезія Світлани – відображення її особистісної сутності: така ж безкомпромісна, відкрита і водночас глибинно-загадкова, в якій засіяні зовні малопомітні філософічні зерна.
Почасти у т. зв. «жіночій» поезії частенько наштовхуєшся на суто жіночі, емоційні поріжки: ледь не через вірш – сльози, плач… Імпонує, що подібна плаксивість не властива Світлані.
Громадянська лірика у неї достатньо гостра і чітка, щоб дістатися серця навіть дещо байдужого до поезії читача. Скажімо, такі рядки: «Будьмо добрими, будьмо злими, Словом, будьмо потроху всякими. Та не будьмо глухонімими, Та не будьмо лише ніякими. Лицемірами біймось бути. Лицеміри – грузьке болото. Через їхню солодку отруту Ще до зради була Голгота». Або: «…Деревієм тут задеревію, Де себе залишив мій народ».
Поетична мова Світлани Ткачук багата, соковита, змістовна. Скажіть, хіба не зачеплять душу хоча б такі образи: «…Де вітрило у сопілку свище», «…виводить золотий криптонім літерами наших сподівань», «…сповзає вітер, як з душі ганьба, і гасить свічі місячне багаття» та ін.?
Світлана Ткачук – поетка зрілої майстерності. Ще кілька років тому відомий український літературний критик Євген Баран заявив, що рівень її літературної майстерності цілковито відповідає рівню членства у Національній спілці письменників України.
Про це ж пише у післямові до Світланиної збірки івано-франківський письменник Ярослав Ткачівський: «І посеред недрімної ночі мене замилувало віршоване слово С. Ткачук».
Світлана Ткачук не замикається тільки на своїй творчості. У літературній студії «Бистрінь» при редакції газети «Народна Воля» вона завжди знайде слово поради, а у школі веде учнівську студію. І в цьому вбачає більшу цінність своєї праці.
Літературна студія «Бистрінь» рекомендує Світлану Ткачук для участі в конкурсі на здобуття літературно-мистецької премії ім. Н. Попович.
Степан ПИСУЛЯК,
член Національної спілки
журналістів України.