Творіть добро

Ці слова належать людині, котра своїми діями протягом прожитих літ дійсно віддала все, щоб творити добро для ближніх. У далекому 1958-му житель Биткова Іван Бенюк покохав дівчину із сусідньої Пасічної, з котрою одружився і газдує ось уже 55 років. Виростив двох синів і дочку, має вісім онуків і семеро правнуків. Відпрацював у нафтовій промисловості 42 роки. Зразковий сім`янин, фаховий спеціаліст, якого поважали та цінували на роботі, а разом з тим не залишався осторонь життя односельчан.

У 40-річному віці Іван Ілліч задумав добитися від тодішньої влади, щоб побудувати середню школу у нашому гірському селі, бо діти змушені здобувати середню освіту у Пнів`ї та Надвірній.  Скільки бюрократичних перепон, погроз та переслідувань довелося йому перейти – важко злічити. Та це ні на мить не зупинило Івана Бенюка. Звернення до влади району, області завершувались відписками, мовляв, коштів на будівництво немає. Як споруджували середню школу у селищі Битків та у м. Надвірна, то спонсорами виступали нафтова промисловість: за рахунок економії капіталовкладень допомагала коштами. А Пасічна, де тривав видобуток нафти і газу, вирубка та вивезення лісу, залишалась осторонь. Це і спонукало Івана Бенюка звернутися у галузеві міністерства. Але марно. Зібрані копії з тих листів-відписок відправили у тодішній ЦК Компартії України. Лист-відповідь із ЦК скерували до обласної ради, проте звідти відповідь одна – коштів немає.

Повторний лист у ЦК до …Брежнєва, – і Бенюком зацікавилась служба Держбезпеки і, як наслідок, – попередження запроторити до в`язниці; повідомлення  на роботу і загроза звільнення. Але твердий характер, цілеспрямованість добитися мети, незважаючи на небезпеку, спонукали Івана Ілліча ще раз звернутися в ЦК і, нарешті, через три роки тяганини виділили 2 млн. крб. на будівництво середньої школи у с. Пасічна, котре розпочали у 1976 р. А в 1993 р. громада села на своєму сході вирішила спорудити нову церкву і вести будівництво доручили Іванові Бенюку. Будучи уже на заслуженому відпочинку, він не відмовив і взяв цю ношу на свої плечі. Виготовлення документації, збір коштів, придбання будматеріалів, організація людей, транспорт – усе сам один. Освячення, закладення першого каменя на будівництві і радісні сльози будівничого були згодом.

Довгих сім років будували церкву рівноапостольних Петра і Павла. Був і розпач, і відчай, не все йшло гладко. Переважали труднощі, ніж успіхи. Не всі одобрили будівництво храму, на жаль, були і погрози, фізичне побиття, непорозуміння. Усе це довелося перенести. І він зумів на зло всім. Його терпіння, віра в Бога, особистий приклад надихали багатьох односельчан, котрі підтримували Івана Ілліча у ті важкі часи.

Новозбудована церква святих апостолів Петра і Павла є діючою: кожної неділі та свята лунає літургійний спів і молитва. Будівничий за станом здоров`я залишив посаду керівника церковного братства. Та, незважаючи на все, у цього 80-літнього господаря в очах спокій, мудрість і любов до ближнього. Продовжи, Господи, його життя, дай здоров`я. Многая літ Вам, Іване Іллічу!

Михайло КІЯШКО,

с. Пасічна.