29 листопада 2013, 15:05 | Рубрика: Духовність Версія для друку
577 переглядів
На Галицькій землі, на межі Перемишлянського і Золочівського районів Львівської області, за селом Уневом, в улоговині розмістився стародавній монастир – Свято-Успенська Унівська Лавра.
З її історією та студійського монашества нас знайомлять дослідження І. Буцманюка («Унів і його монастирі» – 1904 р.), Єромонаха Венедикта (Алексійчук), Ігоря Бриндака, о. Михайла Бучинського, Папи Івана-Павла ІІ та ін. Висвітлюємо тут тільки окремі розповіді про історію назви, зібрані єродияконом Мануілом. Про походження назви є різні гадки. Іван Ганиним Буцманюк (1904 р.) записав давній переказ про лицаря Лагодовського, якому після довгих років нездужання на ноги, явилась у сні Матір Божа і промовила: «Їдь звідси на схід сонця, там знайдеш у глибокому ярі криницю, а коли водою з тієї криниці обмиєш ноги, то одужаєш». Лагодовського завезли туди, він умив хворі ноги й одужав. Після цього він дав обітницю спорудити на цьому місці храм у честь Богородиці. Щоб не загубити його, він повісив на кущі коло цілющого джерела свою гуню («гуні» – верхній одяг).
Після того до чудесного джерела почали приходити хворі, сліпі. «І стали розносити славу того місця щораз далі, щораз ширше. Та переказувати одні іншим, що те джерело цілюще є там, де груня лицарська висить, де унивають болі, терпіння… і так з часом постала назва того місця – «Унів». Лагодовський побудував монастир і спровадив до нього монахів Чину св. Василія Великого.
Є також версія, що назва поселення походить від слова «унієв», що означало місце, яке служить з`єднанням (як по-латинськи «unio», сполучає щось в одно). Якщо зважати на географічне становище, то у давні часи через Унів проходив найкоротший шлях між Галичем та Володимиром.
Найвірогідніше назва походить від старослов`янського «ун» – добрий, гарний, кращий, похідні слова від якого: «уне», «уніє» та «унше».
Назва ця могла виникнути від доброго потоку, джерела. Адже у самому селі зливаються (сполучаються) два потічки: Унівець і Добрий. І, напевно, цьому слову Унів завдячує своєю назвою.
Монаше життя, стверджують дослідники, на Чернечій горі в Уневі припадає на ХІ-ХІІ ст. Проте о. Юрій Процюк подає численні докази, що монастир в Уневі заснували ще близько 973 року західнослов`янські місіонери, учні св. Кирила і Мефодія, коли вимушено втікали з Моравії.
Необхідно наголосити, що в Уневі зберігаються мощі Михайла Левицького, уродженця с. Ланчина (16.08.1774-14.01.1858 рр.) – першого Кардинала українського походження. Плита розташована у храмі Успення Пресвятої Богородиці. Кардинал заповів: 1000 золотих – у фонд дяків; 1195 срібних і 1000 золотих – на потреби вдів греко-католицьких священиків; по 1000 золотих – Унівському монастиреві, сирітському фонду і Руській Матиці. Пожиттєві благодійні пожертви Кардинала Михайла Левицького – незліченні.
Степан ГОЛІНЕЙ,
учитель-пенсіонер,
Соросівський учитель.