Ось такими боєприпасами стріляють в учасників Майдану (кулі і чека від гранати).

Дорогий Майдане!

Івано-франківці, надвірнянці!

Уже третій місяць на Майданах ми переживаємо важкі часи у боротьбі за справедливість, за волю і краще майбутнє своїх дітей, онуків. Минулого тижня я повернувся із Києва, з Великого Майдану, на власні очі побачив і почув ту боротьбу нашого народу, побував в епіцентрі трагічних подій 22 січня на вул. Грушевського, відчув запах сльозогінного газу, побачив вибухи світлошумових гранат, постріли гумовими кулями. Бачив жертви невинних людей, котрі стояли перед входом на стадіон ім. В. Лобановського. Там знову пролилася кров.

Нам потрібно брати владу на місцях, збиратися усім підтримати дух Майдану (особливо чоловіки, молодь), їхати в Київ на барикади, брати із собою, крім теплих речей, спецзасоби захисту.

У Києві мені поталанило побачити на великому екрані сцени Майдану фільм за книжкою нашого земляка із м. Калуш Володимира Гонського про героїчну боротьбу нашого народу у 1930-их роках у лавах ОУН-УПА, зокрема, Мирослава Симчича (Кривоноса). Дуже захотілося зустрітися із В. Гонським (він був у той час ведучим на сцені). За другою спробою мені пощастило все-таки побачити і потиснути руку цьому талановитому письменнику, співаку і музиканту. Калуш повинен гордитися своїм героєм. На згадку він залишив мені автограф.

Дружно всі встаємо до боротьби! Ми переможемо, бо ми – сила! Слава Україні!

Євромайдан

Тривожні дні ідуть, години,

Столиця, центр – Євромайдан.

І вже шокуючі новини:

Уряд здійснив ганебний план.

Черговий акт проти народу,

Диктат, десятки заборон.

Взяли права, нашу свободу,

То – геноцид, а не закон.

Ідуть стіною чорні сили,

Нічні розправи знов і знов.

Скільки невинних вже побили…

Чому же ллється наша кров?

Уже не в силах так терпіти

Нахаб і підлих брехунів.

Ми встали долю захистити

Для рідних дочок і синів.

Бандитську владу – всю за грати!

За ввесь терор і за обман.

ЗЕКони хамів – скасувати! –

Рішуче виступив Майдан.

Мільйонний мітинг, барикади –

Приходить вирішальний час.

Шістдесят третій день блокади –

Тут вже ніхто не спинить нас.

Пліч-о-пліч будемо стояти

До переможного кінця.

Щоб Україну захищати,

Допоки б`ються в нас серця.

Ми не відступимо ні кроку,

Дороги в нас нема назад.

Всі вибори – вже цього року!

То крик народу з барикад.

Хай йдуть до влади мудрі люди,

Їх слово щире і святе!

Хай волю мій народ здобуде!

І Україна – розцвіте!

Василь УГРИНЧУК,

пенсіонер,  ветеран праці,

с. Перерісль.