14 лютого 2014, 12:48 | Рубрика: Духовність 
Версія для друку
515 переглядів
До 200-ліття
Т. Г. Шевченка
у рідному с. Перерісль відкрили пам`ятник.
Теплий вітер повіває
Полем у діброву.
В день святковий
всі зібрались
На щиру розмову.
Тут цвітуть
найкращі квіти
І сонце над нами.
А в душі – всі твої думи,
Що стають рядами.
Ми прийшли
до тебе нині,
Батьку наш Тарасе.
Тебе любить, пам`ятає
Рідне село наше.
Ти у бронзі став велично
В селі на майдані.
Всі тут нині,
щоб вклонитись
В любові і шані.
В день великий,
в твоє свято
«Заповіт» читати.
Як виконуєм накази –
Про все розказати.
Ми тепер
вже незалежні,
Мали б краще жити.
Та ми стали ще бідніші…
Нема де робити.
Подивися, батьку рідний,
Де ми, твої діти? –
По роботах за кордоном
Чужинцям терпіти.
Народ гірко виживає,
Ціни і податки.
А корупція з`їдає
Уже всі остатки.
Від століть ти повторяєш
Віщими словами:
«…Бо москалі чужі люди,
Роблять лихо з вами…».
Затоптали кровопивці
Волю і свободу.
Розкрадають
все багатство
У свого народу.
Скажи, батьку,
дай пораду:
– Як нам дальше бути?
Як здолати зло
й неправду?
Як нам вийти в люди?
Ти повік у нашім серці
І в мудрому слові.
Ти учив нас
дружно жити
«…В сім`ї вольній, новій…».
Не осудь дітей, Кобзарю,
За втрачену волю.
Ми всі встали захищати
Свою гірку долю.
Прости нас
із Божим словом,
Батьку наш Тарасе.
Ми всіх нелюдів здолаєм!
Тобі – слово наше!
Василь УГРИНЧУК,
пенсіонер, ветеран
праці, с. Перерісль.
