Газета по-надвірнянськи
 

Віртуальний привіт президенту Януковичу

21 лютого 2014, 13:55 | Рубрика: Культура Версія для друку Версія для друку 135 переглядів

Відомо всім, що до Господа Бога Всевишнього і до Ісуса Христа, Бога нашого ми в молитвах, проханнях чи подяках звертаємось на «Ти», хоча б годилось звертатися на «Ви». Але Бог не потребує від своїх грішних дітей ніякої похвальби чи підлабузництва. Єдине – Він чекає на добрі людські діла і братолюбіє між людьми.

Отож, Вікторе Федоровичу, прийми віртуальний привіт, бо маю певне громадянське право на оте «ти»: по-перше, я набагато старший за тебе чоловік – 78-ий рік узяв старт; по-друге, у 2004-му, коли тебе як прем`єр-міністра звалив на очах сотень людей івано-франківський фіфака-студент курячим яйцем і ти з переляку впав на землю, я засудив публічно нападника і заступився за тебе, прем`єр-міністра.

А тепер – до діла. Київський героїчний  і трагічний Майдан – це фактично викликаний тобою хаос в Україні і спровокована твоїми службами стрілянина, знущання, катування і навіть смерть безневинних молодих громадян-патріотів, захисників людських прав і свобод, на які ти зі своєю нікчемною братією зазіхнув здуру, щоб український бідований і працелюбний народ перетворити на вічних кріпаків і німих рабів. Але ж під сонцем уже ХХІ вік! Не темне середньовіччя, і не криваві гітлерівсько-сталінські часи! Де совість твоя, безумний чоловіче? Схаменися, бо ніхто з українців не зробив тобі ніякого зла, купаєшся в добрі, як вареник у сметані, віником зі своєю «сім`єю» загрібаєш мільйони дармових доларів.  Та повинен би пам`ятати, що зажерливість не одного фраєра згубила.

Якби ти, Вікторе Федоровичу, мав сміливість хоч дитячу і подивився, послухав і прочитав, що і скільки про тебе і твій уряд-режим пишуть і говорять люди, то вжахнувся б від людського гніву, плачу і прокльонів – жодного слова подяки тобі як президентові і гарантові прав, свобод і нормального життя громадянам України. Невже так важко усвідомити, що ти зі своїми міністрами, генералами і радниками заганяєте себе у вовчі ями? Ганьба, а не слава буде усім вам на віки! Вдайся до народних цілителів, ворожок, може, повернуть тебе на праведний шлях поки ще не пізно. І не «мишачий в Україні народ», як наспівала в кінофільмі «Співачка Жозефіна». І народ не став на коліна, не просить про ніяку милість від тебе, Вікторе Федоровичу, а хоче єдиного – правди, справедливості, а про добробут уже самі люди подбають.

Згадай, які тільки особистості зверталися і звертаються до тебе як президента забути своє членство, гонір, зверхність, бо все це є просто простацька дурість. А тобі, твоїм дітям і майбутнім онукам, правнукам і всім добрим людям треба і варто жити в Україні довгі роки, то чому ти з нікчемними радниками взялися зрубувати під корінь державне дерево, на якому ви влаштували свої райські гнізда?

Згадай, Вікторе Федоровичу, що не так давно публічно сказав екс-президент Леонід Кравчук: «За всі роки незалежності в Україні не зробили нічого, а стали мільйонерами. То всіх президентів  (і мене!), всіх прем`єрів треба посадити в тюрму, а не одну Юлію Тимошенко». Що на це скажеш?

Був у тебе рятівний від Бога Вільнюс, який Україні відкрив би новий європейський світ, і прийшла б на українську землю справжня весна з квітом, миром, свободою. Чи спокусили тебе отим «русскім міром», від якого уже сам «спаситель» Росії Кіріл одуріл? Вдумайся, та ж «руській мір» – це той же путінський сортір лише для приманки у позлітку від цукерки обгорнений. А ти, Вікторе Федоровичу, мало що водив Європу за ніс понад два роки, а взяв та рубанув з плеча, як біблійний Ірод, по мільйонах українських дітей – закрив назавжди для них сонячний європейський світ. Хіба це не ганьба твоя і не злочин твого біснуватого оточення?!

Колись ти, Вікторе Федоровичу, часто згадував про найдорожчу людину (в книжках це зафіксовано) – свою маму. Пам`ятаєш її молодою і гарною. Але підступна хвороба забрала її, як Віті-синочкові, сповнилося лише два роки. Це удар долі й кривда на все життя. І сам ти, Вікторе Федоровичу, говориш: «До мами я звертаюся, перш за все, за допомогою в найтяжчі хвилини життя. До неї я спішу за прощенням, коли в чомусь помиляюсь, коли їсть совість за неправедний вчинок». Вдумайся у ці слова, читачу. Віриш Вікторові Федоровичу як Президентові України? І чи не осквернив святе ім`я Тараса Шевченка президент, видавши Указ про святкування 200-річчя від дня народження Генія і Пророка України? Зробив це від щирого серця? Це фальш і лицемірство, коли в Україні проливається невинна кров патріотів, які прагнуть утвердити Тарасові ідеї правди, добра, миру і праведливості. Тож привіт тобі, Вікторе Федоровичу, і від Майдану!

Роман ФЛИС,

член Національної спілки журналістів України,

смт. Делятин.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!