Газета по-надвірнянськи
 

100-ий воїн Небесної Сотні

14 березня 2014, 15:17 | Рубрика: Тема дня Версія для друку Версія для друку 986 переглядів

1

Надвірнянщина і рідний Ланчин 9 березня попрощалися із Героєм Василем Шереметом. Скромна і така непримітна дерев`яна хатина на початку Ланчина. Невеличке подвір`я. Саме тут, біля гордих карпатських гір і норовливого Прута, зростав Василь Шеремет.

Він походив із багатодітної сім`ї. Безсумнівно, цей опришківський дух і прагнення до справедливості в рідній державі привели Василя на Майдан у Києві. Безстрашно став у нерівний бій із озвірілим ворогом в обличчі тодішньої влади, орд беркутівців та тітушок. Був поранений і помер 7 березня в одній із київських лікарень. Перебував у майданівському наметі разом із коломийськими однодумцями-патріотами. Рідні зараз ще розшукують із ними контакти для з`ясування обставин загибелі Василя.

IMG_9208

Прощалися із Василем Шереметом на Майдані у Києві, а далі попрямував до рідного батьківського дому у Ланчин, куди й привезли о 7-ій годині суботнього ранку. Поховання Героя відбулося у неділю, 9 березня, у день 200-ліття Генія українського народу Т. Г. Шевченка, за участі численних представників громади, районної і селищної влади, бійців Самооборони у Надвірнянському районі. Труну із тілом бійця Небесної Сотні пронесли через селище.

Його поховали біля могили Борцям за Волю України під звуки салюту і звучання гімну України та стрілецького «Ой у лузі червона калина».

Депутат районної ради, голова районної організації ВО «Свобода» Михайло Іваночко промовив, що саме Господь Бог допоміг нам перемогти навалу. Оці звитяги наших героїв Небесної Сотні і героїв-повстанців мають нас надихати на жертовну працю в ім`я Української держави. Ми маємо бути сильними, пам’ятати про наших Героїв і Кобзаря Тараса Шевченка. Пам’ятними є його слова: «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров`ю волю окропіте…». Михайло Іваночко переконаний, що кожний українець повинен мати удома Біблію, «Кобзар» і «Холодний Яр».

Голова районної ради Василь Попович сказав, що ми хоронимо своїх рідних. Спочатку Запоріжжя, потім південь, Івано-Франківськ, Коломия, а ось горе докотилося і до Надвірнянщини, до нашого Ланчина. Важкий урок, що за Незалежність треба боротися і її відстоювати. Ми заплатили страшну ціну, але це нам має дзвеніти й нагадувати і залишатись у серці вічно. Ланчинський селищний голова Михайло Іванюк подякував представникам влади і Самообороні за допомогу. Ланчин першим приєднався до революції гідності і Василь Шеремет є Героєм нашого народу. Не колись був, а тепер є.

IMG_9221

Його племінника Василя Ласицю також поранили на Майдані, коли в нього влучив коктейль Молотова, кинутий беркутівцем. Цей юнак кілька днів був учасником зі своїми земляками-ланчинцями жорстоких протистоянь на вулиці Грушевського у Києві. Страшно ставало дивитись смерті у вічі, але протистояв жорстоким і нелюдським беркутівцям тому, що переконався: молодь і всі українці повинні жити у гідній державі, такій, якими є європейські країни. У них він побував і відчув свободу та повагу до людської праці й гідності. Сталось так, що племінник Василь, перебуваючи на Майдані, не знав, що десь поруч геройськи бореться за волю України його вуйко Василь Шеремет – брат бабусі Галини. Жорстокі майданівські будні лише загартували і зміцнили волю Василя Ласиці. А цими днями у нього своя сімейна радість: він поєднав долю зі своєю землячкою Іванною. Отакі життєві перипетії: одне життя, героїчно віддане на вівтар Вітчизни, зі своєю Небесною Сотнею відійшло у Вічність, а друге молоде народжується і служитиме на славу Україні…

…Божим провидінням стало те, що коли вперше зазвучала «Вічная пам’ять» із-за густих хмар яскраво засвітило сонце. І всю останню дорогу воно яскраво освітлювало останній шлях Василя Шеремета. Це, а також те, що буквально за декілька метрів від родинної хати Шереметів на пні зрізаної черешні проступив образ Матері Божої, свідчить, що його смерть була мученицькою, зате геройською. Напевно, що не пощадила черства душа молодого спортсмена-тітушки чи беркутівця, який сподівався на свою щедру юдину  винагороду від януковичівської держави, людину, якій 21 березня мало сповнитися 65 літ.

– Ще змалечку Василь Шеремет важкою працею заробляв на хліб. У сім`ї, крім нього, ще виростало восьмеро дітей. Тижнями збирав ягоди і малину на гірських карпатських схилах, носив дрова для печі, щоб зігрітися і спекти хліба, – зі сльозами на очах згадує сестра Галина. І зараз біля домовини стоїть старенька 93-річна мама Марія Миколаївна, яка вже хоронить другого сина. Гірким і щемливим стало її прощання та рідних із Василем. Здавалось, що в цю мить над Ланчином лине реквієм Небесної Сотні. І син Герой з небес звертається до неньки словами пісні-реквієму:

Пливе кача по тисині,

Ой, пливе кача по тисині.

Мамко моя, не лай мені.

Мамко моя, не лай мені.

А згорьована невимовною скорботою мама відповідає йому:

Ой як мені, синку, не жаль?

Як же мені, синку, не жаль?

Ти на моїм серці лежав.

Ти на моїм серці лежав.

…Сім`я Шереметів, батьківське коріння якої походить із Одеської області, у Ланчині проживає із 1946 року. Саме їх сюди занесла страшна загроза голоду, бо багату газдівську і патріотичну родину розкуркулили. Жили завжди бідно, але з вірою у кращий завтрашній день і були патріотами рідної землі. Василь відслужив в армії, одружився у Красній, мав трьох синів, зростають уже онуки. Та, на жаль, не склалося подружнє життя.

Безимени-1_1

Останні роки проживав у місті обласного підпорядкування Березань на Київщині. Самотужки звів будинок, одружився. Звичайне життя людини, громадянина своєї держави, який прагнув тільки нормального і гідного життя.

Спілкуючись із сестрою Галиною, завжди закликав їхати на протестні акції у Київ і жив із переконанням, що маємо перемогти цю банду і скинути із себе ярмо. Нині у світлій його пам`яті твердо визнаємо, що перемога здобута, але за неї заплачено страшно високу ціну.

Тепер усі несемо відповідальність перед бійцями Небесної Сотні, які віддали свої життя заради кращого завтрашнього. Гучно розляглося ланчинськими просторами «Слава Україні!», «Героям слава!», «Герої не вмирають!». Небесна Сотня закарбується червоними барвами в історії нашої держави і навічно залишиться в наших серцях. Вічна слава Героям в ім`я нової і воскреслої України!

Василь ІВАСЮК «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!