Алгоритм Пасхалії

Триває Великий піст. Свято Пасхи цього року відзначатиметься 20 квітня. Багато хто задається питанням, чому ця подія відбувається щораз в інший день. Трапляється так, що вірні православних конфесій святкують Великдень в один день з католиками, то зі змішенням на тиждень-два. У той же час, деякі християнські течії розповсюджували листівки-запрошення на урочисте зібрання, присвячене 1981-ій річниці Ісусової смерті, що «припадає на вівторок, 26 березня 2013 року».

Багатьох християн це збиває з пантелику, наштовхує на пошуки відповіді на це питання, у глибині суті якого криється немало підводних течій та каменів. Що вже казати, коли навіть у середовищі учених-богословів не існує єдиної думки щодо самої дати народження Ісуса, його віку та смерті. Дискусії точаться навколо десятків версій розвитку подій, віддалених між собою на різні проміжки за шкалою часу. Питання достовірності «церковних календарів» належить до категорії найважливіших питань, з причини яких існує розділ між церквами.

 Проблемою визначення точного проміжку земних літ Ісуса є, перш за все, те, що у древньому іудаїзмі не відзначали день народження. У свідомості була закладена вроджена гріховність людини, поява її на світ вважалася «початком і виною всіх печалей та страждань» у майбутньому. У той же час, ставлення до відзначення дня смерті протилежне: дата  підлягала повсякчасній згадці серед інших подій страждань. Зрозуміло, що старозавітні погляди не могли не залишити відбитку на поглядах перших християн. Віра в Ісуса не вмерла разом із ним на хресті, він продовжував жити у серцях послідовників. Відомо, що вже у ІІ ст. у багатьох християнських спільнотах крім дня неділі, 25 березня відзначався день Пасхи, за нею слідували святкування П’ятидесятниці та Богоявлення.

Із Біблійних оповідей відомо, що батьки немовлятка Ісуса змушені були переховуватися від переслідувань царя Ірода, уникаючи  внесення своїх імен до різного роду переписів та реєстрів, можливо, вони свідомо завищили (занизили) вік немовляти. Не потрібно забувати й те, що пізніше іудейська аристократично-релігійна знать вороже поставилася до Месії. Первосвященики намагалися зганьбити його, засудивши до ганебної смерті через розп’яття. По смерті могла бути дана вказівка знищити будь-яку згадку про нього: в древності на знак кари нерідко практикували ще й сувору заборону  спомину особи злочинця після його страти – ім’я його мало бути забутим на віки вічні. З цих причин марно шукати згадування про Ісуса Христа у творах античних еллінських та іудейських авторів. Коротку інформацію знаходимо у творах Флавія, Тацита та Светонія. Щодо  текстів Євангелій, то писалися вони зі слів очевидців, притім не одночасно та не під диктовку, кожен  автор передавав Благу вість в міру того, як вона зійшла на нього зверху: своїми словами, в міру власного сприйняття.

Так євангеліст Лука повідомляє, що Іоанн Хреститель вийшов проповідувати для народу на 15-му році правління римського імператора Тиберія. Невдовзі за ним почав проповідувати й Ісус, котрий «мав яких років тридцять», проповідував він три роки,  після чого був засуджений на страту.  Загальновідомо, що сталося це за часів правління намісника Понтія Пилата. Період ж правління Тиберія з 14-го по 37-й рік.

Щодо точного дня смерті Ісуса, то в жодному з Євангелій  не вказано конкретно. Частіше згадують п’ятницю, 14-ий день місяця нісана. Є й інші версії: із 13-го дня по 15-й чи, навіть, 17-й день цього місяця. Відомо, що місяць нісан за іудейським місячним календарем – це березень-квітень, за юліанським шальки терезів під впливом тих чи інших фактів схиляються то в одну, то в іншу сторону. Путанину вносить і те, що тижні за цими двома календарями зміщені на один день: п’ятниці по-іудейському відповідає четвер, згідно з юліанським; потрібно брати поправку ще на 6 годин через вплив сонце-місячного календаря кожен наступний день починається одразу після заходу сонця дня попереднього. Могла бути й різниця у кількості місяців тощо.

В один час багато розмов точилося навколо т. зв. «актів Пилата», що є однією з частин із апокрифічного «Євангелія від Никодима». Згідно з ними Ісуса розп’яли 25 березня 33 р., воскрес же він 27-го. Достовірність цих рукописів під сумнівом й по нині. У той же час, вчення деяких християнських сект опирається саме на них. Існує версія, що Ісус прийняв смерть у 31-му році, в якому іудейська Паска припадала не на суботу, 24 березня (15 нісана), а на вівторок, 27 березня.

Повернемося таки до 14-го дня місяця нісана, який за фенологічними ознаками вважався першим місяцем весни. Незалежно від дня тижня, одразу після заходу сонця, у цей день іудеї відзначали свято Песах. На початках це було свято подяки за приплід худоби та врожай, пізніше його приурочили до більш знаменнішої річниці подій, котрі були у 1513 р. до н.е. – коли засланий Богом ангел смерті понищив єгиптян, у полоні котрих перебував народ ізраїльський. У цей день прийнято заколювати у жертву пасхальне ягня та споживати його м’ясо запеченим. Наступні два дні відзначали свято Прісних хлібів, коли у храмах здійснювали приношення ячмінного снопа.

Відомо, що Месія встиг скуштувати приготовлену учнями  паску, тобто це мало бути м’ясо принесеного в жертву ягняти; трапезувати ним в іудеїв було заведено стоячи. Вночі його зрадив його учень Іуда, («а радше сам себе видав»), і відвели його у палац до первосвященика Каяфи та його тестя Анни; там він пробув до ранку, після чого його притягнули на суд  Пилата. Якщо це відбувалося ранком на Пасху 15-го нісана, то це суперечить Законові іудеїв – у цей день категорично забороняли будь-яку роботу, не кажучи вже про суд над злочинцями та страту. Ще можна погодитися з тим, що римські вояки «схопили Симеона Киринейця, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс з Ісусом», оскільки Киринеєць був із поган. Та купити все необхідне для похорону, як це зробив Йосип з Ариматеї, у цей день було неможливо – згідно з іудейськими законами займатися торгівлею суворо забороняли. В євангеліста Марка знаходимо наступне: «Коли минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія  купили бальзам, щоб піти й помазати його (тобто Ісуса)».

Цікаво й те, що серед дослідників іудейської релігії й понині точаться дискусії про те, чи могли у разі співпадання із субботою (шаббат), перенести обряд заклання ягнят; чи можливе перенесення відзначення Песах на інший день тижня.

Михайло АНДРЙОВИЧ,

член Національної спілки

журналістів України.

(Далі буде)